Після свят ще раз перечитую повідомлення на мобільний. Ось шість однаковісіньких - про смачну кутю й гучну коляду. Прийшли з різних міст. Певно, приятелі передавали їх естафетою.
Ось жартівлива засторога перед похмільним синдромом:
"В пошуках білого кролика
Сядеш до білого столика,
Білої вип'єш горілочки -
І замість кролика
Явиться білочка!"
А ось - привітання з усіма празниками в році: "Сто благословень, в душі - добро, а в серці - мир, в стодолі - збіжжя, а домі - стіл. А на тім столі - чарчина, паска, міцненький хрін і смачна ковбаска". Отак щойно Христос народився - і вже воскрес!
Три роки тому його мати наполягла купити однокімнатну квартиру
А мого приятеля Віталія друзі вітали на кілька десятків років наперед. Надсилали скромне побажання: "Щоб ти дожив до 2042 року!"
Можливо, на той час Україна ввійде у двадцятку розвинутих держав, не буде віз у Європу, а з Криму навіть виведуть російський Чорноморський флот. Але Віталій чекає не на це. Три роки тому його мати наполягла купити однокімнатну квартиру у Львові. Тоді був пік цін на нерухомість, і більшу частину з 68 тисяч доларів Віталій узяв кредитом на 35 років. Останню ренту в 700 доларів віддасть саме 2042-го.
- Це він із банком розрахується, а є ще ми, - кажуть Віталієві друзі, які за останні три роки стали його міні-кредиторами.
Сім'ї у нього нема. І тепер навряд чи буде. Бо якій жінці потрібен чоловік, в якого півжиття у кредиті.
3 
1
Комментарии