Розтяжка Путіна: переговорів не хочеться, а як щодо мобілізації?

Це ми вважаємо, що логістична катастрофа в Криму - ознака помітного послаблення Росії. Для Путіна в його гарячій ванні ані бензинова криза в країні, ні фактичне відрізання півострова, не означають нічого. Він досі говорить про реалії на землі і Стамбульські домовленості. Тож чи варто очікувати від російського недоцаря готовності до перемовин?

Мобілізація в Росії неминуча? Заяви російського керівництва про те, що вони не погоджуються на мир по лінії фронту, де-факто, роблять переговори малоймовірними. Хоча їхня вірогідність все ж не нульова.

1. Росія готова буде вийти на розмови про переговори не раніше, ніж остаточно буде захоплена Костянтинівка. Наголошу: ключове фраза "про розмови щодо переговорів". Справа в тому, що падіння Костянтинівки ускладнить постачання українського угруповання на всій північній частині Донеччини. І це дасть можливість російській пропаганді включитися на повну про перелом у війні.

2. Формула Путіна-Ушакова "Стамбульські домовленості - дух Анкориджа - ситуація на землі" означає тільки одне: вихід українських військ з Донбасу та низку гуманітарних вимог. Це та червона лінія, яку собі намалював Путін. І яку він свідомо проартикулював зараз. Відразу хочу зауважити, до блокади Криму він поки ставиться приблизно так, як до заходу наших військ на Курщину. Тобто, як до тимчасового явища. Поки немає бунтів, а їх в Криму не буде, на це можна не зважати.

3. Щодо позиції США, то в мене є гіпотеза, повторю, гіпотеза, що їхня формула "Україна на цей момент виграє війну", "" (оригінал заяви, озвученої Джеремі Леві, заступником держсекретаря), є базовою передвиборчою формулою Трампа. За цим треба ще поспостерігати, але з достатньо великою вірогідності ми можемо говорити, що ця формула в передвиборчий період замінить попередню про "прогрес в переговорах".

Точніше, якісь візити Віткофа з Кушнером будуть, але це навряд чи призведе до ще більшого тиску на РФ. Єдиним справжінім тиском на РФ може стати повне відкриття Ормузькоі протоки, але поки ми бачимо гойдалки. Інших вагомих важелів впливу на Путіна в Трампа просто немає.

Але нинішня американська формула в передвиборний період може цілком влаштувати республіканців. Трамп перестав загравати з Путіним, є ефектні картинки з вибухами в Росії і можна продовжувати говорити не про перемогу України, а про те, що Україна перемагає на цей момент.

4. Росія переживає загальну передкризову ситуацію повʼязану з уже існуючими кризами трудових ресурсів, кризою платежів (прострочка по бюджетних платежах 4 трлн, з них 1,7 трлн - це прямі борги по податкам без штрафів і пені, а приріст заборгованості 30% за рік), криза інвестування, що вже призводить до криз та передкризових явищ в цілому ряді важливих галузей. Але говорити, що російська економіка вже обвалилася - неправильно. Іранська війна досі гальмує процес обвалу і про масштабну кризу можна говорити не раніше середини наступного року.

5. На фронті будь-яких вагомих проривів росіяни не зможуть досягти без мобілізації. Наскільки вона може бути ефективною з точки зору війни - мають говорити воєнні експерти, але, наскільки я розумію, мобілізація 300 тисяч, як це було в 2022 році, ситуацію не врятує. Потрібно мобілізувати від 500 тисяч до мільйона (знов-таки, є сумніви, що в росіян є потужності для одномоментного набору такої кількості рекрутів).

6. При цьому ми маємо головну дилему Путіна: мобілізація за гроші добʼє економіку (втрата людських ресурсів і відсутність грошей без включення друкарського станка). З іншої, Путін не розглядає переговори, як вихід із ситуації. А мобілізація без грошей - може стати каталізатором соціальних вибухів.

7. Вже зараз зрозуміло, що нинішні управлінські методи функціонування російської економіки вже вичерпали себе. Потрібно іти нестандартиними шляхами. 24 червня, наприклад, Путін, де-факто, віддав вирішення проблеми бензинової кризи в руки керівника Роснєфті Ігоря Сєчіна, який останні місяці демонстрував позицію "моя хата скраю". До чого призведе такий крок - поки сказати складно.

Але можна припустити, що для більшості представників цієї галузі - це поганий знак: Сєчін завжди думає перш за все про себе. Але, знову-таки, з однієї сторони - це остання соломинка, за яку хапається Путін, а з іншої - це ще більша криза для галузі через ручне управління та відсутність хороших сценаріїв в найближчі місяці. Єдине, що може зробити Сєчін - збільшення імпорту палива. Але можна не сумніватися, що після виборів ціни на пальне різко почнуть рости.

8. І сєчіних потрібно більше, ніж один, бо кризи наступають з усіх боків. Але це ручне управління, яке ламає модель, що перестала справлятися. Бо воєнні виклики декласували достатньо ліберально-технократичну модель управління російською економікою.

9. Виходячи з усього вищесказаного, Путін буде готувати велику мобілізацію на жовтень. Відкрите питання: скільки буде мобілізовуватися і за які гроші.

Оригінал