Та невже? Влада почала діалог із опозицією
Не минуло й п'яти років від часу повномасштабного вторгнення, а монобільшість нарешті помітила існування опозиції. Хотілося б вірити, що це через усвідомлення необхідності об'єднання перед лицем загрози для України. Але ж ні, не з нашим щастям. То що сталося?
Цікаво спостерігати за тим, як до української політики повертається елемент нормальності...
Хоча Володимиру Зеленському досі не потрібна коаліція національної єдності (до речі, це конструкція вельми умовна, питання про розширення кадрової лави запасних), але "слугам" доводиться вести діалог із "Європейською Солідарністю".
Причини усвідомлення представниками влади необхідності діалогу з провідною опозиційною фракцією прості: дефіцит голосів у монобільшості...
Пам'ятаєте, який фурор викликав візит майже місяць тому до партійного офісу "ЄС" голови Верховної Ради Руслана Стефанчука? Минулого тижня протореним спікером шляхом рушили віцепрем'єр з європейської та євроатлантичної солідарності Тарас Качка та міністр фінансів Сергій Марченко. Причини усвідомлення представниками влади необхідності діалогу з провідною опозиційною фракцією прості: дефіцит голосів у монобільшості (М). М - означає млява.
Прикро жити у казці про згаяний час, згадувати про заклики створити Коаліцію Перемоги у перші тижні широкомасштабного вторгнення та спостерігати за вибірковою нормальністю влади, яка присягається, що ми за пару років будемо в ЄС. Без лапок. Проте маємо те, що маємо, як говорив Леонід Кравчук.
Я не знаю, чи зустрічався Порошенко з шефом президентської канцелярії Будановим сам на сам, але повернення до адекватної політики сьогодні в інтересах нас усіх.
