Путін вже розклав сир для Трампа в арктичній мишоловці

Скільки би Трамп не ловив облизнів від путінських обіцянок, його все одно магнітом тягне зустрітися з другом Владіміром. Президент США марить великою угодою з Кремлем щодо спільної розробки арктичних надр і сподівається, що в такий спосіб відірве Москву від Пекіна. Однак хто насправді виграє від цієї зустрічі і чому товариш Сі вже задоволено потирає руки?

Нарцисизм та путінопоклонство Трампа неперевершені!

Запропонувати воєнному злочинцю зустріч на власній території та ще й на тій її частині, яка мала російську належність, є не тільки верхом геополітичного невігластва, але й нечуваним самоприниженням Сполучених Штатів, які ніби-то Трамп хоче зробити великими (MAGA) знову!

І справа не в тім, що місце зустрічі дає пас росагітпропу під нову порцію пропагандистської отрути для суспільної орди під надихаючим гаслом "Крим наш, Аляска будет снова наша!". Справа не втім, що персональна капітуляція Трампа перед Путіним буде подана як стратегічний відступ Заходу - "враг повержен и бежит!", "Сегодня в Анкоридже, завтра в Форт-Россе, послезавтра - в Вашингтоне!".

Насправді, Трамп бездумними діями - з позиції реальних, а не уявних в окремо взятій трампоголові інтересів США, робить пас Коаліції зла на чолі з Китаєм, у якій Путін відіграє роль ординарця Сі Цзиньпіна. Після ймовірної зустрічі в Анкоріджі, Путін і Сі переможно продемонструють в Тяньцзіні на саміті ШОС 31 серпня - 1 вересня, що "зараз відбуваються зміни, яких не було сто років. І ми разом просуваємо ці зміни".

Ця фраза належить Сі - він сказав її наприкінці візиту до Москви 21 березня 2023 року. Ну а військовий парад в Пекіні 3 вересня продемонструє, хто править світом і що Захід в особі США відкинутий на глобальні одвірки, адже васал Китаю вже веде переговори не десь на нейтральній території, а на території противника. Тим більше, що в "тарифному поєдинку" переможцем вийшов Сі, а не Трамп.

І якщо хтось у Вашингтоні буде себе тішити думкою про те, що відроджені російсько-американські контакти блокуватимуть доступ стратегічного ворога США до Арктики через Берінгову протоку, то насправді - в Пекіні та Москві це бачать по-іншому. Коли Росія отримає від США Аляску назад, шлях в Арктику належатиме Китаю. Як добре відомо з трактату Сунь Дзи "війна - шлях хитрощів і обману". Піднебесна володіє вишуканим мистецтвом хитрощів і обману й має стратегічне бачення і терпіння. На відміну від трампоголових, яким потрібний миттєвий медіаефект і Нобелівська премія для самозадоволення.

"Солодка цукерка" від Путіна для Трампа щодо спільної розробки ресурсів Арктики є пасткою для Трампа, який живе мареннями щодо Big Deal з Росією, які "принесуть багато мільярдів доларів". Недаремно, одне з найбільших родовищ рідкісноземельних металів в Республіці Саха - Томторське, нещодавно передано не "Норнікелю", а … "Роснефти" (!) і Сєчину, який вже мав досвід партнерства з американськими majors в Арктиці, хоча з того нічого не вийшло. Пастка має виглядати привабливо, в ній має бути сир. І Трамп вже його збирається ковтнути.

Я вже не стану тут згадувати про те, що "пропозиціями для миру в Україні" через нехтування територіями і кордонами, брутально й остаточно розтрощується Статут ООН, Гельсінський заключний акт НБСЄ 1975 р. (50-річний ювілей його 1 серпня мало хто згадав) та інші основоположні документи, на яких базувався мир в Європі після Другої світової.

Оригінал