Закінчення війни не буде: ми живемо через стіну з ходячими мерцями
Цікаві паралелі проглядаються між нашою поточною ситуацією і романом Джорджа Мартіна "Пісня льоду й полум'я". Складається враження, що країни, які безпосередньо не межують з Росією, не розуміють і легковажать небезпекою, яка загрожує всьому людству з боку нашого агресивного сусіда. Доки Росія і її кровожерна ідеологія існують - війна не закінчиться. Та й чи буде бодай перемир'я?
З учорашніх розмов: закінчення війни не буде. Буде колись припинення бойових дій. Бо маємо справу з Росією.
Якщо уявити собі Вестерос, то Київ - Королівська гавань, а Харків - Стіна. І Суми Стіна, і Запоріжжя. А за Стіною - здичавілі. Між іншим, їх у "Грі престолів" частково намагалися гуманізувати. Пропонували "хороших здичавілих" чи щось таке. Але суть: за Стіною - не люди. Вони здичавіли давно, коли знищили самі себе в вигляді Новгорода.
...цьому агресивному недолюдству більше 300 років. Їм не треба економіки. Їхня економіка - війна: напав, убив, забрав
Ледь не щодня слухаю або читаю щось про них - і бачу, що цьому агресивному недолюдству більше 300 років. Їм не треба економіки. Їхня економіка - війна: напав, убив, забрав. Їхнє статеве життя - війна: напав, зґвалтував, але можна і не нападати, вони і між собою такі.
Якщо в тебе за Стіною економіка, бізнес, культура - це війна, вона буде тривати. Бо їм хочеться жрать і срать. А мені - соромно, але ж! - хочеться іноді помінятися з кимось розумецьким кордонами. На добу, не більше. Хай мудреці відчують, як воно - жити через Стіну з ходячими мерцями.
Коментарі