Складні часи потребують простих слів: вірити, любити, казати правду

Моторошні новини занурюють у темряву й біль - але і у співчуття теж. Любов іде поруч із болем, а мудрість - це стан, а не властивіть окремої людини. Як до нього прийти?

Я не дуже вірю в існування мудрих людей. Але я вірю в мудрість як стан. В мудрість як озеро. У нас у всіх є шанс занурюватися в мудрість. Занурюватися в любов. У сміливість. У справедливість.

Ми можемо бути боягузами, але доля дасть нам шанс зануритися в сміливість. Ми можемо бути дурнями, але доля дасть нам шанс зануритися у мудрість. Платон мав рацію: ейдоси існують, незалежно від нас. Любов існувала до нас, існуватиме після. Звісно, вона існує в нас і крізь нас, і в цьому велике диво. Але штука не в тому, щоб любов увійшла в тебе. Штука в тому, щоб ти увійшов у неї.

Так само і з правдою. Питання не в тому, чи говоримо ми правду. Питання в тому, чи правда говорить нами. Чи правда вимовляє нас. Темні часи занурюють нас у темряву. Вони доводять нам, що темрява існує. Що ми можемо захлинутися в ній. Але так само, виходить, існує і світло. І ми пірнаємо в нього теж. Бо навчилися пірнати. Бо навчилися бачити велике.

Ми занурюємося в смуток - але й у співчуття. Ми занурюємося в біль - але й у любов. Все навколо сильніше за нас. І все ж - все, що в світі найсильніше, проходить крізь нас теж.
Треба лише знайти те саме озеро. Треба знайти, куди пірнати.

Оригінал