Росія виникла як заперечення України - і саме тому прагне її знищити

"Україна - не Росія", написав колись один відомий політичний діяч. І переважно ми так себе й ідентифікуємо. Та якщо придивитися глибше, відкриється проста істина: українці цілісні й самодостатні. Зі своїм світоглядом, горизонтальною організацією суспільства й волелюбством. Саме ці особливості Росія упродовж віків намагалася в нас знищити - і зазвичай нищила разом із їхніми носіями, українцями. І, схоже, їй доведеться програти в цій битві. Що з нею буде далі?

Інколи ставлять питання: як нам подолати самосприйняття України як анти-Росії? Як нам уникнути сприйняття себе як лише заперечення Росії? Адже ми не є запереченням чогось іншого. А особливо Росії. Ми є собою.

І в мене на це ось яка відповідь: Україна не є "анти-Росією". Це Росія є анти-Україною. Росія є запереченням, негацією, мінусом. І тому для неї така важлива ця війна. Вона виживе тільки тоді, коли вона зможе нас заперечити, тобто знищити.

Україна є породженням цієї землі. На ній відбувалося різне, але лейтмотивом є кілька речей:

1. Локальність важлива, і турбота про свій простір важлива.

2. Політика - це рух знизу вгору, від громади до держави.

3. Свобода, рівність і братерство/сестринство важливі, і братерство/cестринство вільних і рівних є основою суспільства.

4. Тиранія - це зло.

5. Ми не хочемо нікого завойовувати, нам добре тут.

6. Ієрархія - річ сумнівна. Її можна терпіти, але коли по-іншому - зовсім ніяк.

7. Все вирішуємо діалогом, конфліктом, срачем, знову діалогом, знову срачем - але головне горизонтально.

8. Кожен має гідність - і ніхто не має права іншого принижувати.

Так от, Росія - це політичний проєкт із заперечення всього цього. Вона хоче довести собі і світу, що такі горизонтальні моделі - неефективні і шкідливі. А ефективні тільки насильство та ієрархія. Що локальність неважлива - тому можна завойовувати інших і стирати їхню ідентичність. Що ієрархія - це все. Що гідності нема, і життя - це принижувати і бути приниженим. І тд.

Росія постала з негативної енергії, з прагнення заперечити нас. В її хворій фантазії вона може існувати тільки як заперечення нас, тобто тільки коли нас не буде. Але коли остаточно переконається, що заперечити нас не вдалося, вона почне заперечувати саму себе і руйнувати саму себе. Головне - нам не почати руйнувати самих себе першими.

Оригінал