Культура благодійності змінюється на очах

Багато людей продовжують донатити на благодійність навіть попри те, що самі опинилися в скруті

Війна Росії проти України вкотре довела, що ми згуртована нація. Ті, хто не брав безпосередньої участі у бойових діях, всіляко намагалися забезпечити надійний тил. Не пригадаю точної суми, але в голові закарбувалися слова Тараса Чмута, голови фонду "Повернись живим", що за перший місяць війни українці надонатили їм грошей більше, ніж за весь попередній рік.

Така ж ситуація була і в нас. Люди підтримували будь-який заклик "Твоєї Опори" на початку війни. Потім сума донатів поступово зменшувалася, але до нас підключився бізнес і міжнародні партнери, і ситуація вирівнялася.

Зараз ми бачимо різке зниження пожертв від фізичних осіб. Але це не означає, що людям стало байдуже, у них самих сьогодні небагато засобів для існування. Та попри все, українці продовжують допомагати одне одному. На благодійному концерті гурту "Океан Ельзи", який у співпартнерстві організували компанія "Київстар" та "1+1", а виручені кошти йшли нашому фонду на допомогу постраждалим дітям, вдалося зібрати майже 9 млн грн. І здебільшого внески були від самих же українців.

Підтримують нас також іноземці. До речі, багато донатів останнім часом від британців. Ще дуже допомагають поляки, тоннами збирають "гуманітарку". Ми забираємо її у Варшаві, а потім роздаємо людям на деокупованих територіях.

Працювати з українськими фондами і громадськими організаціями прагнуть також міжнародні компанії та міжнародні благодійні фонди. Завдяки їхній небайдужості нам вдається закривати потреби майже дев'яти десятків лікарень, у яких, окрім поранених і хворих, знаходяться нетранспортабельні та важкі пацієнти.

Можу анонсувати також співпрацю нашого фонду з благодійною організацією американської співачки Алішії Кіз. Вони підтримують наш напрямок допомоги дітям із дитбудинків, інтернатних закладів, переселенців. З початку війни я часто повторюю, що поняття "постраждалий від війни" дуже розширене. Бо постраждала і та дитина, яка втратила батьків, і та, якій довелося евакуюватися, і та, яка, маючи ДЦП, мучилася від болючих контрактур в укритті без реабілітації.

Хочу зауважити, що українські компанії також допомагають, хоча економіка сьогодні не в найкращому стані, і бізнес також дуже відчуває наслідки війни.

Загалом за більш як два місяці нашому фонду вдалося зібрати 90 млн грн. Це з гуманітарною допомогою, яку ми отримуємо від компаній — мереж продуктових магазинів, побутових товарів тощо. Тоді як під час епідемії ковіду ми зібрали 76 млн грн за дев'ять місяців. Але навіть якби ця сума була в рази меншою, ми все одно б робили свою роботу. Бо мова йде про людські життя.

За час війни я переконалася, що найцінніший ресурс фонду — це команда. Ми стали єдиним організмом, який працює без вихідних і свят, аби більше дітей і дорослих отримали допомогу. Хоча зізнаюся, у перші дні війни мене не покидала думка: "Невже знову? Ми тільки видихнули після пандемії. Тільки почали розвивати нові проєкти". Але такий стан тривав недовго, бо треба було адаптуватися до умов і продовжувати працювати ще інтенсивніше.

Якщо раніше ми допомагали дітям із вродженими вадами серця, ще у нас був проект під час ковіду, то зараз довелося розширювати вектор діяльності. Зараз "Твоя Опора" надає гуманітарну допомогу всім постраждалим від війни, а найперше — дітям, також лікарням і сиротинцям. Бо якби ми разом з іншими фондами та організаціями швидко не адаптувалися, то прифронтові лікарні не отримували б зараз медичне обладнання експертного класу та медикаменти. А ви розумієте, які діти в цих лікарнях знаходяться…

Тому культура благодійності змінюється на очах. Хоча я думала, що моє покоління цього не застане. Спасибі кожному, хто продовжує допомагати попри все, навіть попри те, що самі опинилися в скруті! Наша сила — в єдності. Підтримуючи одне одного, ми виженемо ворога зі своєї землі та продовжимо будувати країну, про яку так давно мріяли.

Ексклюзивно для Gazeta.ua