Українці не знають, чого хочуть. А ворог мотивований. Б'є по освіті і культурі

Україна – одна з небагатьох країн, де не було власної національно орієнтованої культурної політики. А це могло запобігти війні

Окружний адміністративний суд Києва 28 січня скасував постанову Кабміну про запровадження нової редакції українського правопису. Визнав її незаконною, бо це питання не є компетенцією уряду. Позивачі - семикласниця із Херсона, яку представляв адвокат Дмитро Ільченко, та громадська організація "Правова держава", яку очолює адвокат Ростислав Кравець. Школярка - сестра дружини Ільченка. Урядовці мають 30 днів на оскарження.

Йде атака не на правопис, а традиційно на українську мову як державну. Їх дратує не нова редакція правопису. Дратує впровадження чогось, що стосується розвитку української мови. Мене як автора і людину для якої робочою мовою є українська, у цьому правописі турбує багато чого. Деякі фемінітиви мене бісять. Але визнаю, що над правописом працювали освічені люди, вчені. Мені щось може не подобатися. Інша справа, коли втручаються якісь сили, структури і так шкодять всьому, що розвивається.

Є такий суд і такий Портнов у 2021 році, тому що зло не було покаране. Свого часу не провели судову реформу. Портнов спокійно повернувся в Україну. Це стало можливим після останньої зміни влади.

Це маніпулювання поняттям "суд". В Україні це можливо тому, що відбувається загальний реванш проросійських сил. Вони завжди були активні, просто зараз їм ніхто не заважає. У мене нема визначення, яка влада для України була ідеальною. Але після перемоги Майдану інформаційне поле так чи інакше належало проукраїнським силам, порядок денний формували саме вони. Реванш антиукраїнських сил можливий, тому що йому ніхто не протистоїть. В руках тих, хто хоче протистояти, повинні бути якісь механізми впливу. Акції протесту не працюють. У нас не сформувалися у політичному класі сили, готові взяти на себе відповідальність і очолити протест. Бо ворог мотивований, консолідований, має ресурси. Щоб йому протистояти, треба бути консолідованим і мати одного лідера. Люди підуть за ним.

На жаль, у нас незріле суспільство. Люди не знають, чого хочуть. І їм ніхто не може запропонувати. А те, що пропонують, людям зрозуміле і звичне. Пропонують стабільність, орієнтацію на Росію – до цього багато хто звик. Культурному російському продукту не протистоїть такий самий український. Ніби є якась музика, але вона існує в паралельних світах. А на YouTube найбільше запитів на російську музику. Нехай не на українську, але й на західну нема. Те саме з фільмами, книжками. Щоб цьому протистояти, треба мати мотив. А мотивує людей лише культурний продукт. Мотивує створення постійного українського порядку денного завдяки освіті, культурі. Портнов не дарма вдарив саме по освіті. Свого часу Табачник теж бив по освіті. І нинішній Шкарлет теж намагається зачистити передусім шкільну освіту. Вчителі – народ консервативний. Що їм скажуть, те вони і робитимуть. Щоб протистояти реваншам, треба вести тривалу україноорієнтовану політику, передусім культурну. Якби цим займалися хоча б 20 років. Якби кіно почали знімати не в 2015-му, а в 1995-му, якби розвиток книжок почався раніше, у нас би війни не було. Це стало можливим, бо Україна – одна з небагатьох країн, де не було власної національно орієнтованої культурної політики.

Андрій Кокотюха, для Gazeta.ua