Розфарбований птах

Не та слава в книжки, щоб робити з неї потенційно вибухонебезпечне кіно

У Фейсбуці з'явилася реклама і трейлер картини "Розфарбований птах", що його Чехія представить як свій на Венеційському кінофестивалі, а сьогодні я побачив матеріал порталу Любешівщини, на якому не без гордості сповіщається, що стрічку знято на теренах цього волинського краю.

Не знаю, що спонукало чехів – зокрема, режисера Вацлава Маргоула – зняти 3-годинний фільм за однойменною скандальною книжкою Єжі Косінського, але те, що через місце знімання (хоча українці є й серед акторів) у титрах як творців фільму бачимо й Україну, мене не тішить. Я прочитав цей короткий роман англійською ще 1984 року, перебуваючи у складі радянської "місії допомоги" (чому в лапках, пояснюю у своєму романі "Дорога на Асмару") в Ефіопії. Хтось із перекладачів купив її за безцінь на книжковому розвалі в центрі Аддис-Абеби, і відтоді книжечка гуляла по руках. Прочитане приголомшило, а деякі сцени запам'яталися назавжди. Залишалося всього кілька років до відкриття інфошлюзів перебудови, проте про діяння Червоної Армії не тільки в Німеччині, а й у відтак братній Польщі радянська публіка дізнається ще нескоро. Для тих, хто пам'ятає тогочасний фільм Елема Клімова "Іди й дивись", скажу, що це, як на мене, мелодрама в порівнянні з тим, що могло – і, гадаю, вийшло – з екранізації "Розфарбованого птаха", де калмицькі кавалеристи ґвалтують своїх неповнолітніх жертв просто в сідлі.

З єврейського хлопчика, який намагається дістати рідної домівки, не раз і не два знущаються польські селяни – усі як один антисеміти

Сьогодні мене, однак, турбує інша провідна лінія роману і, треба думати, фільму. З єврейського хлопчика, який намагається дістати рідної домівки, не раз і не два знущаються польські селяни – усі як один антисеміти. Знущання – це видно і з трейлера – набувають характеру порносадизму. Чому книжку було свого часу заборонено в Польщі і чому не тільки в Польщі за нею тягнеться скандальна слава, надто відтоді як "автобіографічність" твору Косінського було спростовано, можна коротко прочитати у Вікіпедії у статті "Розфарбований птах", докладніше – у багатьох західних джерелах. Особливої пікантності історії з автобіографічністю надає той факт, що Косінського під час війни врятувала родина польських селян-католиків, чудово знаючи, чим ризикує.

Ми знаємо, що в Польщі по війні справді були погроми, що були численні випадки, коли поляки видавали євреїв есесівцям. Але знаємо й те, скільки євреїв було врятовано такими ж сміливими й людяними поляками, як ті, хто надав притулок маленькому Єжі. Я не хочу тут наводити цифри – читач може знайти, порівняти, зробити висновки сам. Але ці дві лінії – сексуальне насильство збоку радянських переможців (у чому немає сумнівів хоча б завдяки мемуарам свідків – радянських офіцерів), жертвами якого стали десятки і сотні тисяч жінок і дітей не тільки в Німеччині, і випадки антисемітизму збоку польських селян – можуть, як на мене, змішатися в голові 6-річного хлопчика, якого кинуто війною між двох принаймні однаково людоненависницьких режимів, гітлерівського і сталінського, але не на сторінках книжки, яку в оригіналі (1965) подано як автобіографічну, а згодом такими авторитетами, як Елі Візель, названо одним з основних творів про Голокост, і не в художній стрічці, що виходить на екрани, мабуть і в Україні, ще через 50 з гаком років. Не та слава в цієї літературної основи, щоб робити з неї таке потенційно вибухонебезпечне кіно. Це моя особиста думка. І шкода, що Україна надала свої "локації" фільмові, який аж ніяк не сприятиме її й без того непростим стосункам із сусідкою.

Шкода, що Україна надала свої "локації" фільмові, який аж ніяк не сприятиме її й без того непростим стосункам із сусідкою

А ось думка німецько-американського історика Георга Іґґерса, яка за збігом обставин трапилась мені незадовго до появи трейлера "Розфарбованого птаха" в Мережі: "Якщо демонтуємо кордон між фактом і фікцією і прирівняємо історію до вимислу, як зможемо захистити себе від твердження, що Голокосту ніколи не було? Як єврей, що дивом уник Голокосту, я дуже добре знаю, що воно таке".

Інтерв'ю з Іґґерсом названо "Як історики ми повинні боротися з інструменталізацією історії" виходить далеко за рамки розмови про чесько-український фільм, але як ніколи (чи краще сказати, як завжди?) актуальне для України, тому даю посилання.

Сергій Сингаївський, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

16.03.2011 11:04:09Микола213.160.147.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
По-перше дякую Андрію за черговий чудовий матеріал. По-друге, вкотре переконуюся: що більше зневаги, особистих образ на адресу митця, то більше відчувається моральна й інтелектуальна різниця між ним і тими, хто його ганить. Адже немає навіть боязкої спроби бодай якось аргументувати своє негативне ставлення до його текстів.
12.03.2011 16:45:01костя194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
цей старий дриступ андрухович? кому цей мотлох потрібний? як і його бездарний зятьок
12.03.2011 12:06:14василь194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
то тільки той мудодзвон пІздрик, як набухається то обсцикає, а звиздострадалєц андруховіч якісь нєпутьовиє замєтки строчить тіпа про города, де бував, чи то бухав... кретин
10.03.2011 21:31:30gt194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Матіос, Костенко, Шкляр... Українська література така резонансна останнім часом, а вам цей маргінал Андрухович здався? Чи є він чи нема яка різниця, хто його помічає?.. А поети Лазуткін чи Вольвач варті десятка андруховичів
10.03.2011 10:40:19лінI 80.57.194.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Про яки колонки якої пиркало може йтися? Ви що!?
10.03.2011 09:50:36ukrainer94.145.239.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Ранець чи чи від нім. рюкзак? Данці, напр., без тормозка, пакунку із їжею, приготованого старанно звечора, не покидають свою домівку вранці, вирушаючи на роботу, навчальні заклади вкл. дитсадок. Дякую Андрію.
10.03.2011 09:25:28ліна194.187.216.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
трохи тупо. до колонок пиркало - як до неба рачки
10.03.2011 09:05:15Порада для94.145.239.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Казав один: Не потрібно боятися туди їхати, страшнішого як на Україні ніде нема.
10.03.2011 00:25:59Володимир178.74.209.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
всі німці — сволочі....
09.03.2011 17:22:42ВВС194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Прорив можливий лише у масову культуру, успішні нацыъ це зрозумыли давно... Ех, більше б нам Поплавських. А ще якби вони кіно почали знімати, українське, тоді б кацапикам носа втерли, а так ці мудодзвони андруховичі лише самі себе хвалять, а толку?