Ми з дідом упіввуха слухали дискусію про єдиний економічний простір. Дід каже:
— На тій койці, де оце ви лежите, перед вами лежав руський професор. Казав, що він до нас ще в молодості збєжав, і йому тут добре. А старий уже. Питаю, чого досі по-нашому балакати не навчився. Ех, як почав він на мене кричати. Я слухав-слухав, а тоді кажу: ви сердитесь на мене за те, що я тут удома, а ви ні. А якби я там у вас говорив тільки по-своєму? Ви ж мене з'їли б, хіба ні? Він: "Ето да. Ізвінітє". Та я не серджуся, Бог з вами! Він потім говорить: "А вот у мєня самого жена-хохлушка!". Ви ж, кажу, обіжаєте цим свою супругу! А він: "Почєму?"
Дід помовчав, мабуть, шукав якогось універсального аргумента, й каже далі:
— Чогось же так виходить, що за 300 літ ні ми не стали ними, ні вони нами. Це вже як кого Бог задумав, і ніким другим ти не будеш, як не старайся. От скільки не бралися схрестити ячмінь з пшеницею або коня з верблюдом, а воно не виходило.
Ви ж обіжаєте цим свою супругу!
— А ви візьміть щось ближче. Наприклад, можна ж схрестити собак різних порід?
— Можна, і вийде собака. Тільки який? Батько в нього був гарний, і мати, а воно йде — і на себе оглядається. Наче й собака, а придивишся, а воно вже не воно.
Дід знов зробив паузу і в цей час, мабуть, думав про світ, переповнений каламутними гібридами, бо сказав так:
— Я тепер уже й з Дніпра води випити не можу, а колись же міг напитися й з кінського копита!
— І колись не все благополучно було. Он же сказано в старій казці: "Не пий, Іванушко, з копитця — козльоночком станеш!"
— Е, — торжествує дід, — а що в тій казці далі було? Прийшла сестриця Оленка, перехрестила його, і він знов став Іваном, а не козльонком. Отож, що ви не кажіть, а воно таки не схрещується!
2 
1
Коментарі
24И что из всего этого следует? Автор, титка Секлета, я не желаю смотреть "Степи к победе", мне нравится "Лунный камень", "В степях Украины" и "Беспокойное хозяйство" . И что из этого?
KAPITAL'NO! PANE ZEZERO, DAI VAM BOG ZDOROV'YA I MNOGAYA LITA.A NA T'OTU MOT'U NE OBRAZAITESA - BI Z NE OBRAZITES, YAKSHCHO NA BAS VORONA, VIBACHTE, KAKNE - TO HAI SOBI KAKAYT' - HTO NA SHCHO VCHIVSA.
Дякую панові Жежері за цікаву колонку. Все вірно і мудро.
Хочу висловити респект автору. Натяк на кровосісі зрозуміли всі посвячені в цю тему.
Всі інші подивіться фільм "СТЕПИ К ПОБЕДЕ". На теренах інтернету його знайти не важко.
Luche ne buva
Знаю я таких зайд, що живуть в Україні, а мову вчити принципово не хотять. Деякі взагалі ненавидять українську мову аж до божевілля. Але на Родіну не їдуть! Якби потрапив на пмж до німців, французів або британців, то швидко би навчився по-їхньому патякати. Бо без знання мови жив би там під мостом у картоннійй буді і жер би смердогній зі смітників. А тут старе хамло, живе у нашій хаті, їсть з руки нашого народу і тут же паплюжить все - від мови до традицій. Хай триндує в Твєрь і раює на родінє.
Є багато росіян, які по 15 років проживши в Німеччині, ходять в магазин з листочком, на якому малюють продукти (яйця, моркву) і пишуть цифрою кількість, сама бачила.
Чого доброго! Може бути! Ще й розкажуть, як у Німеччині погано, які всі тупі, а у них вдома найкраще. Не тільки росіяни, а й багато інших приїжджих, які мають нормальну працю, будинки там і там, але чомусь не повертаються назад туди, де стріляють людей, безробіття, голод.
ж! У нім., фр.,чиновники захищають своє довірливе населення, знаходять величезні кошти, суми із багатьма нулями, на перевиховання іноземців, загартування у них нового національного духу, є свої проблеми, але не такі великі по відношенню до наших
Круто ви втиснули.В саме тімячко.Сподобалось.
[Видалено] Краще вже Шкляра читать, чи хоча б Вольвача
тихо сам с собою я веду беседу
І до чого тут козльоночки? [Видалено]я
Мовчазна печаль. Мудрість чоловіка не від начитаності, а від природженої обдарованості, тяжкого життя. Вистраждана філософія. Дуже гарно. Швидше всім вам видужати!