Ексклюзиви
четвер, 18 червня 2009 20:29
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Двадцять друге

 

Скоро двадцять друге число червня, й у мене, може, як у всіх, чиї батьки колись пережили цю дату — вона особлива. Її не назвеш святом — вона сильніша, ніж свято. Є дев"яте травня, та після дев"ятого вже нічого не змінювалось, усі вмирали своєю смертю, а розлучалися — з власної волі. А двадцять друге — те, що не святкують, а воно є. Ніби кінець світу, перерва дійсності. Якби не це — може, я народився б на початку сорокових, а не десятьма роками пізніше. То був би я чи не я? Дивлюся на можливих ровесників — вони нічим не схожі на мене, хоч заворожують саме тим, що я міг би бути одним із них.

Бува, дуже відчуваю вечір із двадцять першого на двадцять друге: це, теоретично, останні години, коли я ще міг з"явитися серед них.

Але сталося інакше й це призвело потім до багатьох непорозумінь. Бувало, батько розказував, як із хлопцями-артилеристами здався в полон. Він служив на Білостоцькому виступі, де в перший тиждень війни загинула Десята армія. Вони вийшли з котла й їхали на схід, доки не стало бензину. Тоді шофер молотком побив фари й радіатор полуторки, вони вийшли з лісу й здалися. Мені це здавалося неправильним — побити полуторку, там же десь були партизани, хіба не ясно? Батько на те противно сміявся, це сердило мене, а він нічого не пояснював.

Шофер молотком побив фари й радіатор

Була ще одна противна річ. Він інколи розказував сон, бачений за місяць до того. Наче в нього в горлі, нижче адамового яблука, виросло дерево, і він вирвав його з коренем і написав про цей сон своєму батькові, а той відповів, що буде війна. Так і сталося. Він потім дивувався, як це батько вгадав. А як вернувся з полону, вже не було кого спитати. Мені дуже не подобався цей сон. А тепер іноді свербить горло нижче адамового яблука. Пояснюю це тим, що багато курю, але підозрюю, що воно, може, й не так.

Зараз ви читаєте новину «Двадцять друге». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

13

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

23.06.2009 13:09:08а.85.80.232.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Моєму діду сказали взяти з собою тільки один шмат сала, коли призвали йти на фронт. А бабуся нишком поклала в рюкзак екстра шмат. Пізніше дід в листі дякував їй за те, яка вона розумниця в нього. Це відтягло голод. В окопах, в оточенні їли мишей.
22.06.2009 10:27:51Наталя 217.20.165.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Схаменіться. Сьогодні такий день, а ви про що? Згадайте тих, про кого пісня "как они стояли у военкомата с бритыми навечно головами". Просто згадайте тих хлопчиків, які не повернулися.
22.06.2009 07:46:44русский195.39.211.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
аффтар - смотри мультик Томека Багинского FALLEN ART - что нить може поймешь про войну. И свербить перестанет где не надо.
22.06.2009 07:44:02русский195.39.211.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
русский с немцем битву смертную вели - штоб жиды над миром властвовать могли!
21.06.2009 18:31:53Помнящий95.84.148.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Светлане из Киева.Совершенно точно подмечено. Подлый прием. Заморачивают мозги людям, отвлекая их от внимания к своим делишкам. И многие клюют на это.Но вспомним сегодня войну и воздавая честь и славу всем достойно ее пережившим.
21.06.2009 12:47:55Світлана77.122.4.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Мені здається, наш народ цікавить більш давня історія, часи Хмельницького, трипілля, Мазепи, хана Гірея і таке інше. За барки беруться, бо у кожного своє розуміння. А та історія, про яку можна дізнатися з перших вуст, нікому не потрібна. І з часом її викрутять так, як потрібно буде тим, хто претендує на панування.
21.06.2009 07:31:24Помнящий95.84.148.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Да, в этот день стоит задуматься многим и о многом. НАРОДЫ империи и, я бы добавил Польши, пережили страшные годы. Война и враг не разбирали, всем досталось по полной. Но почему сегодня НАРОДЫ допускают то, что внешние силы устраивают свару между ними и постепенно сами втягиваются в это искусственное противостояние, не задумываясь о том чем все может закончиться. Люди , будьте бдительны!
21.06.2009 00:36:25Александр92.36.95.--
  • 1+
  • 0-
  • Відповісти
Мой дед по матери Виктор Михайлович Лосик родился и жил в Луганске. В 30-х был главным бухгалтером Луганского паровозостроительного завода. Перед Отечественной войной его перевели в Москву на должность гл.буха Наркомататяжмаша. Вот с этой должности осенью 1941 года он ушел на фронт в одну из дивизий народного ополчения, сформированных из москвичей для ее защиты. Большинство из них погибли, но задержали немцев почти на два месяца. Моему деду повезло: он выжил, хотя и был сильно контужен. В ночь с 21 на 22 июня мы у себя дома зажжем памятную свечу... Это - не пафос. Это - отражение памяти сердца. Памяти о них, наших предках. В том числе и тех, кто не успел стать отцом или матерью. Пусть память о них живет в наших сердцах, сердцах наших детей и внуков. Тогда никакие агенты американского влияния не смогут растащить наших людей в противоборствующие "окопы", как это уже случилось в августе 2008 года в Грузии. Вечная память и слава героям!
20.06.2009 21:51:25Олександр89.28.55.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Все меньше людей, для яких 22 не просто історична дата, і їх скоро не стане зовсім. Але хіба у нових поколінь немає своїх чсрних неділь, понеділків, вівторків...
20.06.2009 20:09:36Світлана77.122.4.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Дідуся війна застала під Шауляєм, він 1922 року народження. Розбомбили склади, не військові, продуктові. Повибивало шибки, паніка, початок війни, словом.Хлопці, їм було 18-19, опинилися поблизу складу. Можна було набрати чого завгодно, випивки, консервів. Вони набили кишені цукерками, бо ніколи не бачили таких і стільки, в їхні села в кооперацію завозили тільки подушечки з повидлом. Мародерство, скажете? Потім довго виходили з оточення. Дідуся вже нема. а я так нічого путнього не розпитала. Так, уривки.
Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути