Микола Міклухо-Маклай, праправнук першопроходця та антрополога Миколи Міклухо-Маклая, через 150 років відвідав новогвінейське плем'я, в якому оселився його предок.
Чоловік відзначає, що за півтора століття в побуті селян практично нічого не змінилося. Вони так же обережно ставляться до чужинці, але щирі та привітні до тих, хто відвертий з ними, розповідає Daily Mail.
Міклухо-Маклай-старший оселився поруч з тубільцями, аби спростувати твердження, що різні людські раси належать до різних видів. На відміну від інших прибульців, як намагалися завоювати острів, Микола прагнув дослідити побут тубільців і захистити їх. Своїми спостереженнями розвіяв ставлення до папуасів як до найбільш диких людей. Розрізнені племена розмовляли різними мовами. Не знали вогню. Користувалися списами .Деякі племена, де якийсь час жив вчений, належали до канібалів.
Основою виживання Міклухо-Маклая-старшого серед тубільців стала його ідея неагресивного ставлення до них. Говорив, що вони у відповідь також не виявляли агресії. Натомість велику загрозу становили тропічні захворювання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Микола Миклухо-Маклай намовляв царя заступитися за папуасів
"Зрештою він став жити дуже просто. Не їв м'яса. Пив лише воду з джерел та кокосове молоко, купався у струмках", - говорить Миклухо-Маклай-молодший про свого пра-прадіда.
Разом зі своєю командою він зупинився у тому ж селі, де жив близький друг його предка, тубілець Туї. Тепер там мешкають нащадки чоловіка. Вони привітно зустріли чоловіка. Мандрівник з командою спали у традиційному житлі на долівці. За постіль були ковдри з кокосового волокна та матраци. В таких же умовах мешкають місцеві. Міклухо-Маклая-молодшого папуаси прийняли в селище охоче і навіть погодилися розіграти невелику виставу про зустріч з його пра-прадідом.
"Маклай повернувся і приніс нам дощ", - кричали вони.
"Відкрив, що спогади про прапрадіда досі живуть серед місцевих. Дітей навіть називають Маклай – на його честь. Практично все, що той описав у щоденниках, залишилося без змін. Тубільці досі привітно зустрічають тих, хто поводиться з ними щиро та відверто", - говорить Микола. Планує
Планує повернутися в Нову Гвінеї у серпні 2018-го аби принести ліки місцевим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фотограф показав унікальні знімки, які перевертають уявлення про африканські племена
Красень, визнаний жінками Санкт-Петербурга, 25-річний Міклухо-Маклай-старший вирушив до тубільців, які мали славу жорстоких мисливців за головами та канібалів. На морську мандрівку витратив 10 місяців.
У серпні 1871-го корвет "Витязь" з Миколою Миклухо-Маклаємо на борту пристав у затоці Астролябія. Капітан пропонував Маклаю взяти на острів озброєну команду, але той обмежився лише двома слугами. Ніхто не знав, як довго вони тут пробудуть і чи залишаться живими. Тож домовилися, де мандрівник закопає щоденники й рукописи для Російського географічного товариства, і корабель відчалив.
Маклая обступив озброєний загін папуасів. Той сів на землю, розв'язав шнурівки і вмостився спати. Порозумілися вони швидко. Папуаси несли йому кокоси, банани, тростину, диких поросят. Він їм давав цвяхи, ґудзики, ножі, сокири. Найбільше туземців дивували його каструлі й чайник, складене крісло, черевики і смугасті шкарпетки.
Прожив серед дикунів близько трьох років. Потім вирушив до Сіднею. У 1884-му одружився із донькою прем'єр-міністра Нового Південного Вельсу.
2 
1
Коментарі
"...Разогнался конь буланый
Прыгнул с кручи окаянной.
Синяя река больно глубока..."
В дитинстві, під час перегляду "Бумбараша", я мало не плакав, так було жаль коня.
Пам'ятаю ту жінку в переході. Чомусь, завжди коли проходив повз неї, почувався дуже ніяково. Не можу пояснити собі, чому саме. Можливо, і тому, що капелюха чи якоїсь іншої ємності для грошей, біля неї ніколи не було, а тицяти гроші в руки було незручно. Або ж через те, що вважав цей перехід не найкращим місцем для такого голосу. Чи тому, що був частиною натовпу, який мав рухатися по переходу і жити своїм життям, не зважаючи на співачку...
До речі, якщо хтось знає історію цієї жінки, не полінуйтесь, будь-ласка, поділитися нею.
Ja tezh kil'ka raziw sluchaw spiw toji pani, koly buwaw w Kyjewi, ale hroszej wid mene wona katehoryczno ne chotila braty - ni hrywen', ni doljariw, ni jewro...
Тема, піднята шановним автором колонки, -- найбільш інтернаціональна і позанаціональна. Кожному з нас не раз ( а тим, хто, як Золотухін, нехай і один раз) доводилось пережити це жахливе приниження БЕЗГРОШІВ'Я! І картав себе: як же я міг так опуститися, що ні копійки не втримав за душею!.. Спустошення душі і тіла, мацання ось цими пальцями натурального дна життя, справжній біль, сльози і розпач... ЖАХ!!! І тільки переживши все це, людина може, з усією можливою, на той час, силою відштовхнутись від останньої кам'яної межі, спрямувати свої зусилля на виживання в правильному напрямку! Так і світлої пам'яті Валерій Золотухін піднявся. Так треба підніматися й нам.
Жах залишится без грошей може бути тільки для людини, для котрої гроші вирішують усе в житті. Особисто я не фанат Золотухіна або когось іншого з кіноакторів чи співаків. Зазначу лише, найбільший жах - коли людина без совісті й честі, цього треба боятися. А гроші - це, як говорять, наживне.
Ваши слова говорят за Вас - Вы не продукт "того" врремени. Возможно это и хорошо. Но рядовое событие 20 - летн. давности почему-то стало темой поста. Практически ввесь актерский мир да и др. в то времмя "выживали" как могли.
Глибоко. Сподобалось, зачепило. Для мене Золотухін це Таганка та Висоцький з яким вони товаришували та їхні спектаклі. Мені пощастило жити в ті часи в Москві бачити їх і чути сопрано Аве Марія у виконанні Дубкової.
Ось такі маленькі розповіді миттєво чіпляють за пам'ять і не дають засохнути.
В.Высоцкий не считал своим другом В.Золотухина. Последний, по просьбе Любимова, тайком готовил себя на роль Гамлета в одноименном спектакле, которую исполнял В.Высоцкий. Узнав об этом В.Высоцкий перестал с ним общаться. Были и другие проблемы в их отношениях.
Приятно то, что ВЫ относите "то время", к СЧАСЛИВОМУ. Это говорит о Вашей глубокой порядочности и высокой нравственности. Это редкое явление в нашей нынешней суровой действительности. На этом да и других порталах не приходилось встречать этих слов. Спасибо Вам! Удачи и успехов Вам!
К сожалению, в те времена все жители развалившейся страны - СССР были в таком же положении. Замечено было, что продавали свои личные вещи и бывшие: зам. пред Совмина СССР Шелест П.Е. , 1 секр.МГК, член Политбюро ЦК КПСС Гришин и др.
Но времена изменились и и.о. главного режисера театра на Таганке Золотухин оставил после смерти своей многочисленной семье весьма приличное наследство - сбережения, дома, квартиры, участки зели и т д. Об этом в газетах писали. Не бедствовал - жил на две семьи.
Дякую! Витончено, глибоко, розумно. Єдиний журналіст, якого із задоволенням читаю.
автор дійсно не такий, як усі)) особливий) Ваня - ти бест)