Третій тиждень львів"янка Віра Заставна, 39 років, мешкає в туалеті гуртожитку N11 на вул. Володимира Великого. Понад 20 років прожила в кімнаті N16, однак 14 червня її вигнала сусідка.
— Ми з сестрою виросли в інтернаті, — розповідає Віра. Сидить на канапі біля туалету на третьому поверсі. — Після школи направили в 12-те училище до Львова, вивчилася на маляря-штукатура. На роботу направили в "Галбуд". Відпрацювала 12 років, получила комнату в гуртожитку.
1995 року кімнати дозволили приватизувати, однак Заставна не поспішала.
— А 2000-го фірма перестала роботу давати, — каже Віра Богданівна. — Заробляла по халтурах, але того ледь на їжу ставало. Не оплачувала компослуги.
Три роки тому в кімнату N17 поселилася родина Ференців: Ігор із дружиною Марією, донькою Галиною та сином Миколою. Затоваришували із Заставною.
— Пообіцяли заплатити мій борг. Взамін попросили, аби я їх до себе прописала. Казали, до смерті мене утримуватимуть, годуватимуть, одягатимуть, — Віра Богданівна затуляє обличчя руками. — Я мала совєцкий паспорт, Ференци взялися виробити мені український. Дала їм розписку, що можна в мене зареєструватися, повірила.
На початку квітня Заставній принесли новий паспорт. Вона виявилася прописаною в гуртожитку без вказівки кімнати.
— І стали мене вигонити, дали час до 1 травня, — продовжує жінка. — Куди ж я маю йти — під мусорки? Виламали мої двері. Доки я пішла в міліцію, винесли речі в коридор. Диван — у туалет.
Казали, до смерті мене утримуватимуть, годуватимуть, одягатимуть
Мешканці гуртожитку зібрали 1 тис. грн на адвоката Заставній. Поскаржилися в райвідділ міліції, обласну прокуратуру, суд.
— Ференц заплатила паспортистам, ми вже вийшли на тих аферистів, — розповідає сусідка Заставної Наталія П"ясецька, 46 років. — Бо як же можна прописувати людину в гуртожитку без вказівки кімнати. Виходить, когось і в під"їзді прописати можна. Віру по черзі годуємо.
Обурені сусіди перегородили дорогу Марії Ференц.
— Питаємо, де Віра буде жити, — згадує 33-річна Руслана Бабунич. — Вона фиркнула: "То її проблеми" і закрилася. Бреше, що то її хата, каже, на стройці заробила. Сама ж квіти на базарі продає. Тепер вони звідкись взяли ще одну малосімейку на вулиці Зеленій. Туди переселилися. Ми хвилюємося, що до суду Вірину кімнату продадуть.
У коридорі стоять старі меблі, холодильник, телевізор. У кімнаті N16 — нові броньовані двері. Там роблять ремонт. Марія Ференц оглядає побілені стіни.
— Нічого не говоритиму, бо в мене є всі документи. Щось не подобається, ідіть у міліцію, — зачиняє двері.
2 
1
Коментарі
8