Восьмий рік 67-річний пенсіонер Василь Цісар живе в металевому гаражі неподалік будинку N4а у кварталі 50-річчя Жовтня в Луганську.
Василь Семенович в окулярах, напрасованих чистих штанях і светрі. Запрошує до свого житла. У гаражі стоїть білий "запорожець", за ним — невеличкий столик зі світильником, на дверцятах висить умивальник. Показує копії паспорта з пропискою, трудової книжки, відповіді з суду.
— Удень я багато читаю, — показує книги в кутку. — Гуляю по вулицях. Уночі сторожую кафе. За це дівчата мене годують, впускають попрати одяг. Коли вночі холодно — включаю пічку "запорожця".
Василь Цісар народився в Луганську. У дитинстві наступив на цвях. Через гангрену йому ампутували стопу правої ноги. Відтоді ходить на протезі. Після семи класів пішов працювати електрозварником на завод.
— Усе життя мріяв про велику родину, дітей, — розповідає чоловік. — Довго не одружувався. Потім знайома звела мене з Тетяною. Вона на 14 років молодша.
Зустрічалися недовго. Василь повіз наречену на Одещину — знайомити з матір"ю.
— Мама тільки побачила Таню, сказала, що вона мені не пара, — веде далі Василь Семенович. — Весіллю не перечила, але заборонила прописувати її у моїй квартирі. Таня тоді сильно образилася на неї. Я не витримав, зняв з ощадної книжки 5 тисяч рублів, купив у сусідньому селі хату й записав її на дружину.
1986-го Василь із Тетяною побралися. Того ж року народилася донька Катерина, за рік — Аліса, ще за два — Валентина. Жили у відомчій двокімнатній квартирі, яку чоловік отримав від заводу 1977 року.
— Проблеми у нас почалися десь 1998-го, — згадує. — Приїхав у піонерський табір до доньок, а вони відмовилися до мене вийти. Потім мені розповіли, що діти соромилися старого батька. Я відчував, що дружина віддаляється від мене. Постійно казала, що у мене немає грошей.
Мама тільки побачила Таню, сказала, що вона мені не пара
Тоді Василь Семенович був уже на пенсії. Через поганий зір електрозварники виходять на відпочинок раніше.
— Колись чув, як Таня налаштовувала Катюшу: "Для чого нам цей старець? Ось прийде дядя Володя і дасть вам грошей", — веде далі чоловік. — Згодом Таня подала на розлучення, вимагала аліментів. Але я всю пенсію їй віддавав, підробляв на ринку.
Згодом суд розлучив Василя й Тетяну. Примусово не розселяли, бо Василь Семенович не мав іншого житла. Мешкали під одним дахом, але не спілкувалися.
— Одного разу крізь сон чую, Катя каже мамі: "Він уже спить", — згадує чоловік. — Розплющую очі, а наді мною Таня. У руках замотана у домашній халат сокира. Каже: "Або ти зараз сам ідеш, або я тебе вб"ю. Скажу, що ти на нас напав. Мене виправдають, бо маю трьох дітей".
Цісар перебрався жити в гараж. Думав, на якийсь час, поки дружина пересердиться. Але Тетяна змінила замки у квартирі. Торік 22 червня Василь Цісар звернувся до суду. Позов відхилили, бо чоловік сім років не мешкає у квартирі.
— Мені шкода не квартири, — Василь Семенович починає плакати. — Вона ж доньок на мене наговорила, як зачарувала. Я їх люблю, я ж їхній батько. А вони відвертаються. Навіть Валюшка.
Тетяна Цісар, 53 роки, працює секретаркою у школі. Старша донька Катерина — там же, тільки в бухгалтерії, середня — на фабриці.
— Нікого я не виганяла, — каже Тетяна Федорівна. — Ще у січні 2000-го він пішов від нас, жив із іншою жінкою. Я її знаю, вона продає яйця на ринку. А через шість років подав у суд на незаконне виселення. Суд відхилив позов.
Жінка запевняє, що на суді Василь Семенович не визнавав дітей.
— Він постійно скрізь скаржиться, — веде далі Тетяна Цісар. — У нас мало не щодня міліція, журналісти. Але ж суд визнав, що він не має права на квартиру.
Сусіди знають про конфлікт у родині Цісарів.
— Він десь їздив, потім повертався, — каже пенсіонерка, яка не хоче називатися. — Казали, має якусь жінку на Дружбі (мікрорайон у Луганську. — ГПУ).
Чоловіки підтримують Василя.
— Таня вигнала, бо у неї такий характер, — каже один із них. Теж не називається. Пояснює, що не хоче псувати стосунки з сусідкою. — Я би на місці Васі не так із нею поводився. Він нормальний мужик, не п"є, не палить.
4 
1
Коментарі
2