вівторок, 12 червня 2007 07:00

Юрій Нікітіч загинув під час штурму Грозного

  Фото сержанта Юрія Нікітіча з дембельського альбому 1987 року. Після армії уродженець міста Липовець Вінницької області поступив до Вищого повітряно-десантного училища в російському місті Рязань
Фото сержанта Юрія Нікітіча з дембельського альбому 1987 року. Після армії уродженець міста Липовець Вінницької області поступив до Вищого повітряно-десантного училища в російському місті Рязань

Другий рік 40-річний будівельник Геннадій Ханас із райцентру Липовець Вінницької області намагається перейменувати міський провулок Набережний і школу N1 іменем героя Російської Федерації Юрія Нікітіча — свого загиблого однокласника й кума.

— Прошу їх: ну давайте назвемо іменем Нікітіча, — бідкається Геннадій Ханас і показує провулок. — Може, хто з росіян коли приїде, заасфальтує тут дорогу, бо влада ж не зробить. Взагалі його іменем треба назвати всю вулицю Набережну, а не провулочок із 15 хат.

Юрій Нікітіч народився у Липовці. З матір"ю Галиною, батьком Іваном, сестрою і братом жили в невеличкій хатинці, яка стоїть досі. Сестра Катерина виїхала до Києва, а брат Олександр купив іншу хату.

Геннадій Ханас проводить до Нікітічів. На подвір"ї у яскравому синьому халаті зустрічає 79-річна бабуся Галина. Важко переступаючи з ноги на іншу, проводить до веранди й запрошує до столу. Скаржиться, що взимку злодії покрали алюмінієві ринви. Кожне питання перепитує по кілька разів — з віком все гірше чує.

— Тут мій синок жив, — з перших слів заливається слізьми. — Тут у школу ходив, спортом займався, на деревах підтягувався. Бувало, їдемо з Вінниці додому, то він з машини вийде і кілометрів тридцять за нами біжить. Лиш біля криниць зупинявся воду пити.

До кімнати заходить 36-річна сестра Юрія Катерина, яка приїхала з Києва.

— Як брат в отпуск приїжджав — всякі прийоми хлопцям показував, гурток дзюдо вів у школі, — каже жінка. — Ним навіть КДБ цікавився. Але заспокоїлися, бо Юра вчив лише самозахисту.

— Дуже сильний був, — перебиває Катерину Геннадій Ханас. — Тільки з армії прийшов, ми з ним пішли на танці. Місцеві хлопці хотіли налякати, так Юра за клубом всіх згріб в охапку й кинув у воду. Наступного дня вони знов прийшли розбиратися. Юра ще раз показав, хто хазяїн.

Після служби в армії Юрій Нікітіч поступав до Вищого повітряно-десантного командного училища в Рязані. Спершу його не взяли, бо мав поламаного носа. Юрію зробили операцію в Києві. Із другого разу поступив. У Рязані одружився з росіянкою Оленою.

Нікітіч отримав офіцерське звання і служив у Псковській десантній дивізії. Цей підрозділ брав участь у збройних конфліктах в Кіровабаді, Ферганській долині, Абхазії, Південній Осетії, Придністров"ї. 1994 року Росія почала першу чеченську кампанію — наступ на невизнану Республіку Ічкерія.

Статус чеченської війни незрозумілий навіть у Росії

Під час прориву до президентського палацу в Грозному Юрій Нікітіч у званні старшого лейтенанта командував розвідувальною ротою десантників. 8 січня 1995 року його підрозділ натрапив на замасковані бойові точки чеченських ополченців. Почався бій. Юрій своїм тілом закрив ствол безвідкатної гармати противника. Загинув миттєво, але вибухнула і броньована машина з 11 чеченськими бійцями.

Юрія Нікітіча поховали в Рязані. У цей час його дружина була вагітна донькою Юлею. Посмертно Нікітічу присвоїли звання Героя Російської Федерації.

Геннадій Ханас попросив міськраду Липовця назвати провулок і школу на честь Юрія Нікітіча на десяту річницю загибелі кума.

— Ну то й що, що він герой сусідньої держави, — зривається Геннадій. — Не важливо, на якій війні воював. Він хоробро виконав свій обов"язок.

Із 15 будинків у провулку Набережному за перейменування підписалось 12 сімей. Одна хата пустує, ще двоє господарів запротестували.

— Мені, старому, однаково: буде ця вулиця Юрина чи Сталіна, — виходить з хати сусід 77-річний Петро Бурлаченко. — Но це ж документи переробляти, ходити скрізь. Нащо це мені? Сусідки казали, що мороки багато, тому підписались проти.

Ханас голосно говорить, що всі витрати зі встановлення табличок і зміни документів бере на себе.

— Кожному новий штамп в паспорт поставити коштує 5 гривень 75 копійок, — каже Геннадій. — Мені це менш ніж у 100 гривень обійдеться. Я спеціально найму машину, аби  всіх в паспортний стіл завезти.

Дід погоджується наступного разу підписатися "за".

Міська рада проти перейменування вулиці.

— Це великі витрати, — каже мер Липовця Олександр Притула. — Потрібно робити зміни в паспортах, на картах. А незгодні з перейменуванням подадуть в суд і виграють.

Мер згадує, як кілька років тому вулицю Чапаєва перейменували на Василя Копитка — липовчанина, який підкорив Еверест. Каже, що люди досі ходять по довідки.

— А як задавниться, то доведеться в архів бігати, — каже мер. —  Не хочу нічого міняти. Будуть нові вулиці будуватись, от їх можна назвати. А то були дєятілі, які центральну вулицю Леніна хотіли поміняти на Помаранчеву.

Перейменовувати школу мер теж не хоче.

— Побоялися, — зізнається. — Він воював у Чечні, а там якось школу захопили у полон. Хто його зна, що з тими терактами робиться. Поставили лиш меморіальну дошку.

Мера підтримує депутат міськради голова комітету законності і права Олексій Ладан, 28 років:

— Людям проблематично спадщину буде оформити, перероблятимуть домову книгу, паспорт, документи на машину, — каже він. — А школу не назвали, бо статус чеченської війни незрозумілий навіть у Росії. На честь Нікітіча можна висадити алею, але школу назвати — ні. Не хочемо, щоб через це були якісь політичні ігри. Боюсь, щоб не було подібного побоїща, як у Львові, де підняли питання перенесення пам"ятника загиблим воїнам.

Ідею назвати школу іменем Нікітіча вчительський колектив не підтримує. Торік директор Михайло Капущак пропонував назвати заклад іменем педагога Липинського, який тут навчався.

У Першій чеченській війні загинуло багато цивільних

Чеченська війна 1994–1996 років — бойові дії в Чечні і деяких населених пунктах сусідніх регіонів Північного Кавказу з метою утримати Чечню у складі Росії. Її часто називають Першою чеченською війною. Хоча офіційно конфлікт називався "Заходами з підтримки конституційного порядку". Війна характеризується великою кількістю жертв серед цивільного населення, військових і правоохоронців, а також масовою втечею із Чечні росіян і представників інших національностей.
Попри певні успіхи збройних сил і МВС Росії, результатами конфлікту стало виведення федеральних військ, масові руйнування і жертви з обох сторін та фактична незалежність Чечні до другого конфлікту 1999–2000 років.
Міжнародна інтернет-енциклопедія wikipedia.org

Зараз ви читаєте новину «Юрій Нікітіч загинув під час штурму Грозного». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути