1 листопада до прокуратури Сімферополя поскаржилася родина Мартиненків. Просять покарати кривдників сина 32-річного Артема Гераймовича. Побитий каже, що його скалічили у міліції, правоохоронці — що побили співкамерники ізолятора.
— Такой красивый парень был, — 54-річний Ігор Мартиненко показує фото сина до бійки. — А сейчас — полный инвалид. Голова кружится, говорит и ходит с трудом, комнату в 4 метра преодолевает за 5 минут. Память теряет, трагедию вспоминает частично.
Сімферопольці Надія та Ігор Мартиненки — підприємці, продають будівельні матеріали. Їхня донька навчається у Польщі, старший син Артем після одруження взяв прізвище дружини — Гераймович. Із дружиною і двома дітьми жив у селі Абрикосове за 120 км. Працював там будівельником. Торік переїхав до батьків.
У грудні Артем пив пиво біля універсаму "Яблуко". До нього підійшли дільничні міліціонери Залізничного райвідділу Володимир Телятников та Микола Сизов. Затримали за вживання спиртних напоїв у громадському місці, відвезли до відділку.
— Забрали его паспорт, избили, — згадує 55-річна Надія Мартиненко, мати Артема. — Потом предложили сотрудничать. Сын отказался, так ему подбросили пакет с травой. Сын нам подзвонил из райотдела: "Наверное, меня посадят". — Ты что, — говорю, — ума тронулся?
Зв'язок обірвався. Мартиненки поїхали до Залізничного райвідділу. Міліціонери відповіли, що Артема не затримували. Він, мовляв, живе із безхатьками на вул. Обській, 50.
— Ми доводили, що син дзвонив із міліції, у нас же телефон із визначником номера, — плаче Надія Савеліївна. — Нас не слухали. Де Артем — не казали.
— Я просив: знайдіть сина, пропонував гроші, — додає Ігор Петрович. — Самі ледь не щодня ходили до міліції, по добі там чергували. Їздили у ту бомжатню на Обську — там Артема не було. Хотіли написати заяву на розшук, але менти відмовили: "Артем живий, ми його бачили".
Гераймович перебував у слідчому ізоляторі. У чому його підозрювали — не пам'ятає. 26 квітня із СІЗО потрапив до реанімації обласної лікарні ім. Семашка. 6 червня прийшов додому.
— Як ми його побачили — ледь самі не вмерли, — розказує мати Артема. — Все лице порване на клапті, ноги — суцільна гематома. Не вірила, що це Артем, доки він не заговорив. — Що з обличчям, — питаю. — "У ментовці гаком вирвали". Поїхали ми в ту лікарню. Лікар згадав, як Артема привезли. Казав, що сина готували до моргу, але він якось вижив. Після лікарні поїхали в міліцію. Там були в шоці: "Він ще живий?". Не вірили, не віддавали синового паспорта. Все літо бігали.
Наприкінці літа до Мартиненків прийшла оперуповноважена із Залізничного райвідділу міліції Сімферополя.
— Назвалася Ганною, сказала, що за сином числяться дві крадіжки, — згадує Ігор Петрович. — Начебто йому відсилали повістку на Обську, 50. Я був у шоці. Яка Обська? Син прописаний у нас. Хотіла забрати Артема із собою. Я завів її у кімнату: забирайте, тільки гарантуйте, що привезете назад живим. То відмовилась.
П'ять місяців Мартиненки лікують сина. Хочуть зробити судмедекспертизу, щоб довести інвалідність.
— Питаємо: синочок, ти щось украв? — зітхає мати. — Він божиться, що нічого не крав. Каже, що спочатку його били в Залізничному відділку, змушували щось підписати. Пізніше повезли у інший. За описами ми здогадуємось, що то був Київський райвідділ Сімферополя. Там якийсь пузатий міліціонер сунув Артему в руки пістолета, але він не хотів брати. Тоді стали бити ще більше. Всунули в носа гачка. Коли за нього тягнеш — то дуже болить.
Лікарі кажуть, що реабілітація Артема триватиме щонайменше п'ять років. Чоловікові доведеться зробити кілька пластичних операцій.
— Ми зараз не володіємо інформацією стосовно насильницьких дій співробітників міліції з приводу Артема Гераймовича, — розповіла прес-секретар Кримського главку Ольга Кондрашова. — Але зазначу, що такими справами займається прокуратура.
У Сімферопольскій прокуратурі пояснили, що проводять перевірку цього інциденту. Від коментарів відмовились.
4 
1
Коментарі
95