Підприємець 32-річний Анатолій Крисюк із міста Христинівка Черкаської області умовляв підлеглих брати на себе кредити, а гроші віддавати йому. Обіцяв повертати позику, але не платить. Ошукав щонайменше 11 людей.
Родина Ткачів із села Сичівка має виплатити 391 тис. грн кредиту.
— Із Крисюком познайомилися 2007 року, — каже 27-річна Олена Ткач. — Жити в Сичівці було ніде, переїхали в Христинівку на зйомну квартиру. Я влаштувалася на роботу до Крисюка в магазин "Добробут". Він попросив узяти кредит. Обіцяв виплачувати його і пустити жити у свою квартиру. З того все і почалося. Я брала кредити в "Авалі", "Надрах", "Київській Русі". Документи готував Анатолій. Я приходила, ставила підписи, отримувала гроші і тут же віддавала йому.
— Я брав на себе кредити в "Авалі" і "Київській Русі" і віддавав Крисюку, — додає 26-річний Сергій Ткач. — Це тривало більше року. Одного разу відмовився. Того ж дня Толік вигнав нас із дитиною з квартири. Хоча знав, що йти нікуди. Забрав нашу посуду, битову техніку. Ми переїхали до родичів у Сичівку. Що робити — не знаємо. Хати немає, роботи в мене — тоже. Жінка не може нікуди вийти, бо дитину ні на кого лишить.
Ткачі поселилися у глинобитній хаті на краю села, поряд із кладовищем. Піч топлять дровами. Живуть у одній теплій кімнаті. Її більшу частину займає двоспальне ліжко. З побутової техніки — несправний телевізор та магнітофон. Власники дозволили пожити їм у хаті.
За подібною схемою для Анатолія оформляв позики 31-річний Олександр Береговий.
— Крисюк казав, що для магазину дуже треба. Підготував документи, я тільки підпис ставив. Тепер я винен 30 тисяч у "Київську Русь", і 7,5 — в "Надра". Хоч не знаю, де той банк і знаходиться.
— Мені Толя за кредит обіщав помогти поміняти дружині паспорта, бо ми самі не могли, — додає Василь Костишин, 42 роки. — Я позику взяв, а паспорта він так і не зробив.
Дехто з позичальників не знав про оформлений на них кредит.
— Моя жінка працювала у Крисюка, — каже 25-річний Олександр Мережко. — Він попросив мене стати його поручителем у "Київській Русі". Ми з Ткачем приїхали в банк, ждали в машині. Толік сказав, що в нас малі доходи, але документи віддав пізніше. Через рік стали приходити листи, що ми поручителі й винні по 30 тисяч. Ми звернулися в міліцію. Експертиза підтвердила, що підписи не наші. Але в суді нам сказали, що спочатку маємо сплатити борг, а тоді судитися зі справжнім боржником — тестем Крисюка Станіславом Руденком.
Анатолій Крисюк родом із Голованівського району Кіровоградщини. Працював на продуктовій базі в Умані, познайомився з Тетяною Руденко. Її мати працювала вчителькою, батько ремонтує холодильники. Одружилися. Вдочерили дівчинку, їй зараз 4 роки.
Подружжя почало займатися бізнесом. Чимало кредитів Анатолій оформляв на себе, дружину та її батьків.
Продуктовий магазин "Добробут" стоїть у центрі Христинівки. Він був популярним серед місцевих. Працювали по три продавці, переважно жінки з навколишніх сіл, часто змінювалися. Кажуть, Крисюк платив мінімальну зарплату, а до працівників був вимогливий. Зараз приміщення орендують інші люди, продають побутову хімію.
Крисюк мав три квартири в центрі Христинівки і два будинки — у місті та за ним. Раніше мешкав у квартирі, розташованій в одноповерховому будинку на вул. Леніна. З вулиці помітно, що робили перепланування і об'єднали два помешкання в одне. Паркану немає, у дворі гілля та бур'яни. Бігають бродячі собаки.
Зараз Крисюк із 36-річною дружиною та дочкою мешкають у одноповерхівці на вул. 60-річчя Жовтня. На будинку дві супутникові телевізійні антени. Вікна закриті на жалюзі. Двір акуратний, асфальтований. Є комірчина та гараж. У дворі собака.
Анатолій їздить тестевою "хондою", до того мав дві "Лади-вісімки" та "фіат". Зі слів банківських працівників, зараз усе його майно в заставі. Суд забрав "фіат", арештував один із будинків. Однак борг мають віддавати і його підлеглі.
— Гроші Крисюки брали під час буму мікрокредитування, — каже Надія Миронова, голова правління кредитної спілки "Злагода". Їм заборгували 150 тисяч гривень. — Кредити виділяли на основі довідок про доходи і підприємницьку діяльність. Першу давали поручителі, другу — Крисюк. Платити перестали у 2008-му. Зараз ми судимося. Я пропонувала Анатолієві з дружиною влаштуватися на роботу, але працювати вони не хочуть.
Анатолій Крисюк каже, що борги погасить.
— Я їх що — під дулом пістолета змушував? — говорить про поручителів. — Але від кредитів я не відказуюся, буду платити.
1 
1
Коментарі
13