Активні мандри кремлівського диктатора країнами пострадянського простору свідчать про те, що він перестраховується і, можливо, починає приготування до передачі влади. Чого боїться Путін? Розказує Gazeta.ua.
Зник на ніч
Відразу після візиту до Білорусі Путін поїхав до Узбекистану, де теж мав провести два дні (27-28 травня). Але затримався і відбув опівдні наступного дня. Тривалі гостини російські дипломати пояснювали тим, що гість та господар заговорилися до третьої години ночі. Тож президент Узбекистану запросив Путіна до себе додому.
Питання без відповідей
Вочевидь, за два дні він не досяг бажаного результату, інакше не затримувався б у Ташкенті. Навіть російські ЗМІ здивувалися чисельності російської делегації. Мало не така, як була у Китаї, хоча перелік офіційних заходів не потребував стількох чиновників. Наприклад, засідання Ради регіонів двох країн або відвідини монументу Незалежності Узбекистану.
Зазвичай таке представництво - для підписання низки міжгалузевих угод на рівні двох держав, або для маскування невдачі, якщо по головних питаннях результату не буде. Тоді є бодай угоди. Для лідера східної країни також важливо, спікери якого рівня запевнятимуть їх у добрих відносинах.
До Узбекистану у Путіна було кілька претензій.
Перша - банківські послуги та фінанси. В Узбекистані перестали обслуговувати картки російського банку "Мир". Як вважають росіяни, через санкційний тиск західних країн. Обговорювати ситуацію разом з Путіним прибув міністр фінансів Антон Сілуанов. Судячи з останніх повідомлень, конкретного результату немає.
Друга - продовольство. Безпосередньо пов'язана з першою. Експорт російського зерна до Узбекистану є важливим чинником продовольчої безпеки цієї пострадянської країни. Через перебої з оплатою, які виникли знову ж таки внаслідок санкцій, в Узбекистану є побоювання, чи взагалі Росія не припинить поставки збіжжя. Міністерка сільського господарства РФ Оксана Лут особисто запевнила: продаватимуть зерно і надалі.
Знову ж таки, для цього достатньо було офіційних заяв російських посадовців із Москви. Та були ще дві теми. Про одну з них Путін обмовився побіжно, а от другій приділив чимало уваги. Для нас це важливо, бо друга тема - Україна.
Погано пахне
Перша тема - газ. Колективний Захід посилює санкційний тиск на країну-агресорку, причому віднедавна обмеження стосуються і російського газу. На такому тлі Путін заявив у Ташкенті про готовність збільшити обсяги прокачки блакитного палива по газопроводу "Середня Азія - Центр", який проходить через Казахстан до Узбекистану. За підсумками поточного року обсяг постачань очікується на рівні 3,8 мільярдів кубометрів, Путін хоче вже у 2025 році збільшити цей показник майже у 4 рази до 11 мільярдів кубометрів. З огляду на те, що "Газпром" за 2023 рік показав збитки замість прибутків, західні санкції дошкуляють не тільки бюджету РФ, а й особисто керівнику країни-агресорки.
Сага про легітимність
Можливо, деталі газово-зернової оборудки обидва лідери обговорювали аж до самого аеропорту, бо були нерозлучні до трапу літака. Додамо, що у складне становище "Газпром" поставила відмова Києва продовжувати контракт. Це частково пояснює, чому Путін саме у Ташкенті зробив кілька заяв щодо України. Кремлівський диктатор вважає, що повноваження верховної влади, себто президентські, в Україні мають бути передані спікеру парламенту. А якщо Захід дозволить Україні бити своєю зброєю по території РФ, це означатиме пряму конфронтацію та "серйозні наслідки", - зазначив Путін. Він засумнівався у тому, що США готові захищати країни НАТО, бо є паритет "у стратегічних озброєннях".
Якщо в Україну зайдуть західні війська, то це, на думку Путіна, стане кроком до глобального конфлікту.
Начебто нічого нового він не сказав, однак помітно, що хоче апелювати до частини української владної еліти. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук у відповідь заявив, що в Конституції України, яку з помилками цитував Путін, зафіксована безперервність влади, тому президентом є Володимир Зеленський, а російські тези очікувані та беззмістовні. "Окремі "українські" політики, ніби готуючи підґрунтя, майже слово у слово цитують висловлені наративи, зокрема, і у стінах Українського Парламенту", -зауважив спікер.
Мала відгомін і погроза застосування ядерної зброї, висловлена завуальовано. Президент Латвії Едгар Рінкевич назвав такі натяки ядерним шантажем. На його думку, Росія не зважиться застосувати ядерну зброю, тому, хоча "деякі столиці "ведуться" на шантаж", побоювання є безпідставними.
Від Лукашенка до Дюміна
Можливо, це розуміє й сам російський керманич, бо, повернувшись додому, він зробив дивне призначення. Помічник Путіна Олексій Дюмін, колишній губернатор Тульської області, став секретарем Державної ради РФ.
Держрада в Росії за функціоналом схожа з українською РНБО: консультативно-дорадчий орган при президентові, який є головою структури. У Росії, на додачу, Держрада відповідає за відносини центру та регіонів, а також за координацію роботи гілок та структур влади. Тому новина про призначення Дюміна - людини військової, колишнього бодігарда Путіна - на цю посаду була сприйнята як апофеоз "трусу генералів", коли низка військових керівників опинилися за ґратами або у відставці. У російських пабліках анонімні джерела пишуть, що, оскільки функціонал Держради ще не визначено, а Радбез РФ явно послаблений, можна припустити, Путін формує противагу посиленню військових у російській владній піраміді.
Операція "Наступник"?
Навіщо посилювати Держраду? Бунт Євгена Пригожина показав, що окремі керівники регіонального рівня можуть бути прихильними як до бунтарів, так і до інших військових. А це загроза чиннсму господарю Кремля. Вона посилюється, бо на Росію чекають складні часи. Так, 29 травня стало відомо про суттєве підвищення податків у країні-агресорці: уряд запропонував Держдумі на 5% підняти ПДВ та запровадити прогресивне оподаткування доходів фізосіб. Новації торкнуться більш ніж 2 мільйонів громадян РФ та очікувано принесуть до держбюджету понад 14 мільярдів російських рублів. Однак насправді нові податки зачеплять значно більше росіян, бо зростання ПДВ позначиться на цінах на роздрібному ринку.
У Путіна є підстави непокоїтися через "бунт військових", бо марш Пригожина не минув дарма, вважає історик Андрій Хвостов. Ще тоді, на його думку, Пригожин назвав винних у провалі так званої "СВО" в Україні – військових. Конкретно - Міноборони та Сергія Шойгу. Натомість генералітет вважає, що винна ФСБ, бо дала неточний аналіз, і тому російська армія вдерлася до України з абсолютно хибними очікуваннями. Але Путін витримав паузу і тільки нині провів кадрові чистки у військовій верхівці, звернув увагу історик. У цьому змаганні, наголосив Хвостов, виграла ФСБ, бо спецслужбісти опинилися поза підозрами, "а військових показово карають".
Утім, якщо зважити на очевидне пониження Миколи Патрушева та інших "яструбів" (Дмитра Медведєва, наприклад), у Путіна є питання й до ФСБ.
Бо він вибудовує дубль-вертикаль до чинної владної конструкції, вважає автор одного з російських пабліків. Якщо зважити на чутки про наміри самого Путіна перейти до Держради замість балотуватися на новий термін, не виключено, після "тренування" Дюміна у виконанні доручень очільника Кремля він буде призначений на більш високу посаду. Дехто у Росії відкрито називає Дюміна наступником Путіна, зокрема, політолог Сергій Марков. У такому разі, Держрада, куди, вірогідно, планує перейти Путін, стане, за версією Маркова, "колективним президентом".
А поки що Дюмін буде наглядати за губернаторами, припускає російська політична аналітикиня Ольга Курносова. "Путін безумно боїться повторення бунту Пригожина. Але у виконанні військових", - наголосила вона. Тому й призначив помічника, який зі старту мав наглядати за військовим блоком та Держрадою, секретарем Держради.
Гайки зі скрипом та абсолютний монарх
Можна очікувати, що Дюмін як вірогідний президент РФ, напевне, закрутить гайки до скрипу. Bloomberg, нагадує, що саме Олексій Дюмін був заступником начальника відділу спецоперацій російської військової розвідки та зіграв важливу роль у захопленні Путіним Криму у 2014 році.
А також, якщо пригадати бунт Пригожина, переговори від імені Путіна з ним вів не хто інший як Дюмін, котрий нібито пообіцяв "вирішити питання" не лише Сергія Шойгу, а й начальника Генштабу ВС РФ Валерія Герасимова. Як бачимо, "питання Шойгу" вирішене, Герасимова - поки що, ні. А от так звана "СВО" з високою долею вірогідності триватиме й при ротації на найвищій посаді в Кремлі.
Утім, операція "Наступник" викликає сумніви в Україні. Йдеться про дещо інше - про завершення реформування держапарату на найвищому рівні від так званих "зон годування" до централізації та перехід до абсолютної монархії. Таку думку Gazeta.ua висловив кандидат політичних наук Олексій Буряченко. "Радбез перейшов під Шойгу, Держрада - під Дюміна, довірену людину Путіна. За великим рахунком, нині за допомогою цих двох конституційних органів буде здійснюватися в РФ повний контроль однією людиною - абсолютним монархом. Башти Кремля, про які всі говорять, виросли на "зонах годування", а тепер все буде у руках однієї людини. Триває чергове підстригання верхівок башт Кремля, котрі, якщо й залишаться, то будуть декоративної висоти", - пояснив експерт.
3 
8759
Коментарі
1