Ексміністр Кубраков – роздратувати не рядового Єрмака

У вищих ешелонах влади триває епопея звільнень та призначень у керівному складі міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури. Днями Кабінет міністрів України вслід за Олександром Кубраковим звільнив трьох його заступників. Свої повноваження припинили Олександра Азархіна, Юрій Васьков та Анна Юрченко.

Знову розлучити?

Тимчасово виконувати обов'язки очільника мінінфраструктури буде Василь Шкуратов. Із серпня 2021 року він був першим заступником міністра інфраструктури України. До цього Шкуратов працював у компаніях "Укргідроенерго" та "Укрфінжитло".

Варто зазначити, нещодавно в парламенті пройшло засідання великої фракції "Слуга народу", де ухвалили рішення про поділ міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на два. Це створило певну інтригу щодо Олександра Кубракова, низка ЗМІ повідомили, що Міністерство інфраструктури може знову очолити саме він, а щодо того, хто очолить Міністерство розвитку громад і територій (яке відповідатиме за регіональну політику), ще не визначились. Імовірно ним може стати нинішній міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін.

Нагадаємо, парламент, виконуючи волю Банкової, відправив у відставку віцепрем'єр-міністра з відновлення ‒ міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександра Кубракова, не оприлюднивши жодних претензій. Також напередодні звільнення не було жодної прямої особистої розмови Кубракова ні з президентом Зеленським, ні з головою ОПУ Єрмаком. Обійшлися наїздами у близьких до офісу президента ТГ-каналах.

Це звільнення цікаве з точки зору розбору складових мотивів, що ними керуються ті, хто ухвалює державні рішення у розпал війни.

Адже під час війни контури всього брудного стають чіткішими, назви конкретнішими, кут зору гострішим.

Спецоперація – дискредитація?

Міністерство – монстр було створено в 2022 році спеціально під Олександра Кубракова шляхом об'єднання мінрегіону та мінінфраструктури. Причому тоді відчувалась цілковита довіра президента Зеленського до Кубракова. Тепер щось цю довіру підточило.

І те, що рішення про призначення Кубракова віцепрем'єром і керівником об'єднаного міністерства з ним не узгоджувалось, не має такого значення, як те, що плани про його звільнення розроблялися Банковою без Кубракова і з ним не узгоджувалися.

Зазначимо, що інформація про відставку Олександра Кубракова розгойдувалась у публічному просторі декілька місяців, але звільнення пов'язане зовсім не з поганим укриттями зруйнованої Трипільської ТЕС, з якої розпочали публічну кампанію з дискредитації віцепрем'єра наближені до Банкової ТГ-канали. Та й з точки зору відповідальності за безпеку стратегічних обʼєктів цей узагалі не входив до списку 22 особливих об'єктів Мінінфраструктури. Наразі на поверхні видніються три причини зміни ставлення Володимира Зеленського до Олександра Кубракова.

Перші непорозуміння стались улітку минулого року. Як відомо, тоді пішов у відставку міністр оборони Олексій Резніков.

Першим у списку претендентів на цю посаду був саме Олександр Кубраков. Однак, як кажуть знавці кулуарних кабінетних розмов Банкової, Кубраков хотів залишитися віцепрем'єром — міністром оборони. А замість себе міністром відновлення залишити свого заступника Юрія Васькова. Вочевидь, щоб зберегти контроль над розпочатими проєктами.

Подейкують, це обурило Зеленського й особливо Єрмака і вони вказали Кубракову його місце, мовляв, "хто ти такий, щоб на щось самостійно претендувати?".

Отже, таким чином над Олександром Кубраковим уперше завис дамоклів меч немилості президента Володимира Зеленського.

Водночас, Банковій дуже не подобалось, що Кубраков вибудовує свою самостійну лінію спілкування із посольством США. Зрозуміло, що керівництво таким потужним об'єднаним міністерством апріорі змушує зміцнюватись політично та фінансово.

Джерела Gazeta.ua в Кабміні повідомили, що саме американська амбасада допомагала віцепрем'єру відбиватися від атак ОПУ, а також переводити значні кошти грантової допомоги з громадського сектору на Мінінфраструктури. Після чого в Банкової з'явилась недовіра до Кубракова й у бюджеті-2024 міністерство інфраструктури позбавили можливості розпоряджатися грошима на відновлення. Цю функцію передали міністерству фінансів. Цей негативний фон став ще однієї причиною відсторонення Кубракова.

Ну і третя історія, що обурила ОПУ. Це – оприлюднення Олександром Кубраковим та головою Агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафою Наємом інформації про те, що їм пропонували хабарі за сприяння в отриманні підрядів землі. Як відомо, в цю історію втрутилось Національне антикорупційне бюро України. У результаті спільних викривальних дій підозри одержали два народні депутати — Андрій Одарченко та Сергій Лабазюк.

Звісно, президент обурювався, бо в нього останнім часом складаються складні відносини зі своєю фракцією.

Депутатів від "Слуг народу" позбавили стимулів для того, щоб вони були слухняними, а тут ще й влада не може прикрити там, де це вкрай необхідно. Подейкують, що це може призвести до десятків заяв на складання депутатських мандатів.

Однак при всьому цьому важливо розуміти, що до того, як у президента накопичилося особисте роздратування Кубраковим і він ухвалив рішення щодо його відставки, жодних розбіжностей у стратегії міністерства та Банкової не було.

Вочевидь, радикально протилежне ставлення Зеленського до Кубракова потрібно було ззовні цілеспрямовано формувати та нав'язливо викривляти образ одного із фаворитів президента. Це, власне, й було зроблено.

Журналіст, воєнний експерт Юрій Бутусов зазначив, що причина відставки — поступова зачистка головою офісу президента Андрієм Єрмаком усіх керівників, які мають право заходити до Зеленського самостійно, напряму без узгоджень з главою ОП.

"Єрмак почав активні дії з дискредитації Кубракова після конфлікту щодо звільнення міністра оборони Резнікова. На цю посаду претендував Кубраков, але Єрмак вважає, що контроль міністра оборони та міністра закордонних справ це його виключна сфера впливу, і там мають призначатись тільки ті люди, яких він контролює. Хто може бути наступним кандидатом на посаду міністра, поки що не визначено. Серед кандидатів розглядаються і чинний міністр оборони Умєров, декотрі наймедійніші військові, основне ж завдання — створити позитивний піар-ефект", — вважає Юрій Бутусов.

Битва за "Велике будівництво"

Ми уже писали про те, що виділення кредиту США може прискорити в Україні процес зміни глави Кабміну, про що вже не один місяць повідомляють провідні українські ЗМІ. Таким чином США ставлять певні вимоги щодо забезпечення повернення кредиту. Ймовірно, відносним заспокоєнням партнерів стане перезавантаження, вірніше, заміна глави уряду.

І як зазначала Gazeta.ua, не один місяць точаться розмови про те, що чинному голові Офісу президента Андрію Єрмаку, можливо, доведеться пересісти в крісло прем'єр - міністра.

Однак, за будь-яких обставин: чи стане Єрмак прем'єром, чи ні, переформатування міністерства інфраструктури чималою мірою вказує на те, що, ймовірно, ми є свідками гострої конкуренції двох груп президентського проєкту "Велике будівництво" за майбутнє освоєння грошей, які Захід виділить уже на післявоєнне відновлення.

Щодо результатів роботи Мінінфраструктури з будівництва інфраструктурних об'єктів за Кубракова, то варто визнати, що певні успіхи в міністерства все ж були. Скажімо, в перші дні та й у перший рік повномасштабного вторгнення Кубраков виявився найадекватнішим менеджером, спроможним займатися військовою логістикою.

Тоді як ексміністр оборони Олексій Резніков виявив тотальну неготовність до цього.

Водночас із прозорістю процесів у мінінфраструктури складніше. Навіть попри рішення міністерства публікувати ціни матеріалів при закупівлях.

Агентство відновлення справді займалося низкою великих проєктів із відновлення інфраструктури, декларуючи повну прозорість, однак зараз цього ніяк не можна перевірити та підтвердити. Експертизи у відкритому доступі, як вимагає закон у Єдиній державній електронній системі в сфері будівництва (ЄДЕСБ) немає. Її закрили постановою Кабміну про порядок ведення ЄДЕСБ ще до об'єднання міністерств. Вочевидь, в інтересах будівельного лобі та корупціонерів.

Тож, гадаємо, міністерству було дуже зручно працювати в такому форматі.

Так, наприклад, аудит відновлення після окупації Бородянки виявив "зникнення" десятків мільйонів гривень.

Важливо зазначити, що Кубраков, зосередивши свою увагу на лобізмі забудовників, не зміг сформувати на основі міністерства майданчик для комунікації та формування регіональної політики й взаємодії з органами місцевого самоврядування і громадами. Не склалися відносини у віцепрем'єра і з парламентським комітетом, де в частині місцевого самоврядування всі нитки тримає в руках голова профільного підкомітету Віталій Безгін, а не голова комітету Олена Шуляк. Тобто Кубракова, по суті, ніхто публічно не підтримав

І ось тепер, після наперед провального експерименту, проведеного посеред війни, влада приймає чергове рішення про поділ міністерств. З черговим зволіканням, перереєстрацією, змінами бюджетних статей, кадровими конкурсами та всіма атрибутами процесу, який може затягтися на місяці. І тут майже неможливо оцінити, що страшніше: збереження "міністерства-монстра" у його нинішньому непідйомному вигляді чи його поділ.

Отже, Банкова продемонструвала, що Кубраков не потягнув сфери, яка в процесі переговорів щодо вступу до ЄС є ключовою для європейців. Адже для них важливо, щоби регіональна політика була якісною, інакше ми не отримаємо ресурсів ЄС.

Водночас, важливо й те, хто і як сьогодні в ручному режимі управляє Україною, геть не замислюючись про те, що в управлінських помилок є поріг. За яким — втрата державності.

Також украй важливо розуміти, що, розділяючи "міністерство-монстра", напевне інституційно логічно передати будівельну сферу під Міністерство інфраструктури.

Затвердити нового міністра парламент може хоч завтра. І хто б ним не став, він має протистояти Банковій у разі якщо вона не відмовиться від своїх прихованих цілей під вуаллю потреби та доцільності розвернути регіональну політику знову під прямий вплив держави.

Одночасно з кампанією по усуненню Кубракова Єрмак намагається дискредитувати в очах президента також віцепрем'єр-міністра Михайла Федорова та голову СБУ Василя Малюка.

Цікаво, що до плану поділу міністерства у Банкової була ще одна креативна ідея з кандидатом на місце Кубракова — чинним міністром оборони Рустемом Умєровим. Він вважався компромісною фігурою, призначення якої могло послабити тиск міжнародників на Банкову на користь Кубракова. Хоча Умєров і не виправдав надій суперменеджера МО, проте заміну міністра оборони під час війни після дев'яти місяців роботи — виправдати не пррсто. Імовірно, саме з цих причин в останній момент вихід почали шукати в поділі міністерства.

Однак розмови про ймовірне звільнення Рустема Умєрова з посади міністра оборони розпочалися не у зв'язку з можливим переходом його в мінінфраструктури, а після того, як низка ЗМІ оприлюднила інформацію про наявність в Умєрова російського паспорта та реєстрацію ФОПом в окупаційному органі влади Криму в 2015 році.

А щодо Кубракова, то історія про шлях від фаворита Бакнової - до неугодного – це чергове свідчення, що в політиці немає ні вічних ворогів, чи друзів, сталим є лише інтерес. І власне відставка віце-премʼєра Кубракова є ще й нагадуванням про те, хто в домі хазяїн. Бо Банкова дуже не любить тих, хто без її відома вибудовує власні міжнародні діалоги, за кого заступаються і кому сприяють у посольстві США. І, як вважають в ОП, ексвіце-премʼєр бігав туди занадто часто.

За останньою інформацією, перепризначення Кубракова на посаду міністра інфраструктури, як про це писали медіа, не буде.

Навряд чи можна впевнено констатувати, що Олександр Кубраков програв війну колишнім партнерам по "Великому будівництву". Адже з цією відставкою його насичене життя не закінчується. Навпаки, зважаючи на вже вибудовані взаємини з міжнародними партерами, й на те, як засмутилась його колега з Німеччини, котра приїхала в Київ саме в день його відставки, Кубраков виходить на новий виток своєї карʼєри.

×