— Нас дев'ять чоловік працює у Москві. Всі з України. Займаємося отдєлочними роботами там років вісім, — розповідає 31-річний Олег Амброщук із селища Вороновиця Вінницького району. — Хазяїн — росіянин. Він нас спеціально відпустив, щоб проголосували.
Олег підходить до чотирьох десятків плакатів, розклеєних у коридорі школи. Там розташована виборча дільниця.
— Ого! Всю школу заліпили, — дивується. Розглядає кандидатів. Запитує, хто балотується на голову селищної ради. — Нікого тут не знаю. От за кого голосувати?
— Думаєш інші знають? — його однокласник і колега 31-річний Василь Хименко показує на людей, що стоять у черзі до кабінок. — Розглядають ті бюлетені і чешуть потилиці. А-а, — махає рукою, — поставимо наугад. Главне, щоб наш голос не вкрали. Сусідка казала, що тут можуть щось нахімічити з пустими бюлетенями.
Ідуть кожен до свого столу. Дають паспорти. Члени комісій довго заповнюють шість бюлетенів різної довжини.
— За якого кандидата на голову селищної ради голосувати, я знаю. Розпитав у рідних і знайомих. Вони сказали, хто самий достойний. Це Віктор Стецький. Бізнесмен. Він каже: "Йду не гроші заробляти, а зробити щось для людей", — говорить Амброщук. — У дружини Іри спитав, якій партії вона довіряє. Казала, "Батьківщині". От за ту і я голосуватиму. Бо тих членів партії я все одно не знаю.
Прямує до кабінки. До нього підходить Василь Хименко.
— Дивися, яку тут партію вичитав — "Совість України", — тицяє пальцем на першу графу. — Може, за них проголосуємо, раз вони там такі совісні? — сміється.
Після голосування розповідають, що у Росії до політики інше ставлення.
— Там політиків поважають. А тут прості люди як тільки президента не називають. Насміхаються з нього постійно. Та й самі політики стільки грязі одне на одного виливають. Ми приїхали у п'ятницю, включили телевізор — послухати, може, щось толкове скажуть. Там якесь "Свободне слово" (передача "Свобода слова". — "ГПУ") йшло. То нічого не поняли, тільки почули, як вони одне одного обвиняють. Через це українці на вибори не хочуть іти. Знають, скільки не голосуй, а ті при владі все одно будуть гризтися.
Що три місяці Олег і Василь приїжджають на тиждень-два в Україну, щоб не було проблем з реєстрацією. У Москві заробляють $600–800 на місяць. Кажуть, за всі роки їхнього заробітчанства мало що змінилося в обох країнах.
— Як не було в Україні єдінства, так і нема. Навіть в одній сім'ї можуть сімпатізірувати різним партіям. А в Росії як була сильна президентська влада, так і осталася. Ну, все, йдемо збиратися на поїзд. Сьогодні їдемо на роботу.
Коментарі