"Мати хворіє не один рік, — пише киянка Лана, 28 років. — Сьогодні вона лежача. Чи зможе ходити? Чи судилося їй діждатися онуків?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
Ви готуєтеся до операції. Проведіть кілька обстежень, аби бути упевненими в діагнозі. Довіртеся лікарю, з яким мали справу. Будуть усі шанси покращити самопочуття матері. Поповнення в родині чекайте наступного року.
"Живу в шлюбі з жінкою, яку не кохаю. Розлучитися не наважуюся, — пише 32-річний Олег із Тернополя. — Зустрічалися півроку. Коли вона завагітніла, я освідчився. За два місяці зіграли весілля. Надіявся, народження дитини зблизить нас. Але ми стали віддалятися. Боюся їй зізнатися, що думаю над розлученням. Але це єдиний шанс для мене та для неї почати все спочатку".
Біоенергетик дістає з конверта фото Олега й Марини. Обоє високі, рудоволосі. У жінки — масивні дерев'яні сережки у вухах.
— Поговоріть із дружиною відверто. Бо вона відчуває те саме. Але боїться натякнути на розлучення. Думає, ви заберете дитину. Спробуйте розійтися без претензій. Обом судилося мати другий шлюб. У вас він буде цивільний. Не зважитеся ще раз узаконити стосунки. Старшого сина підтримуйте фінансово. Цивільна дружина народить двійню.
"Онук має хорошу роботу й кімнату в комуналці, — розповідає в листі черкаска 81-річна Любов Федорівна. — Два роки тому зійшовся з дівчиною, якій зараз 32 роки. Живуть у цивільному шлюбі. Діток не мають, а нам хочеться правнуків. Вона офіційно не працює. Думає їхати за кордон на заробітки. Онука підбиває. А ми не хочемо. Бо може втратити роботу і службову кімнату".
Надсилає фото онука Ігоря та його цивільної дружини Тетяни. Обоє — чорняві, кароокі. Мають схожі носи та підборіддя. В Ігоря бородавка над губою.
Онукові краще утриматися від поїздки. Більше витратять на дорогу і проживання. Заробити не вдасться, бо будуть проблеми з роботою. За кімнату в комуналці онукові триматися не раджу. Має шанс знайти більш високооплачувану посаду та придбати житло. З Тетяною поберуться до кінця року.
"Донька Марина закінчила курси бухгалтера, — пише Раїса з Київщини. — Сидить удома. Чи працюватиме за професією і коли вийде заміж? Із братом Сергієм вони не миряться. Чи зможуть жити дружно?"
Донька зважиться на переїзд до столиці. Орендуватиме квартиру ще з двома дівчатами. Знайде роботу й чоловіка. Із братом їй нічого ділити не доведеться. Конфлікт, розпочатий у дитинстві, вичерпає себе.
"Після смерті батька мати пішла в запій, — пише Ольга з Київщини. — Тато довго хворів. Мама доглядала шість років. Останнього інфаркту він не переніс. Після похорону мати взяла відпустку, потім звільнилася. Ми з сестрою по черзі у неї ночуємо. Приглядаємо, щоб не наробила дурниць. Виносить із хати останні гроші, щоб купити пляшку".
Матері потрібен догляд і підтримка. Почувається самотньою і покинутою. Алкоголь допомагає їй забути про горе та притуплює біль утрати. Станьте для неї опорою. Допоможіть почати все спочатку. Восени піде на нову роботу. Завантаженість справами та відчуття потрібності комусь допоможе їй швидше реабілітуватися і встати на ноги.
"Будинок, у якому ми живемо, звели в радянські часи на місці старого цвинтаря, — пише киянка 42-річна Валентина Олексіївна. — Я тричі виставляла квартиру на продаж. Але навіть із хорошою знижкою покупців знайти не вдається. Усі сусіди нарікають, що в будинку життя неспокійне. Лише за минулий рік двічі з даху кидалися самогубці, сусід помер від серцевого нападу в ліфті. Щодня під будинком стоїть"швидка". Бо комусь зле. Де б я не була, відчуваю, хтось спостерігає за мною. Хоча в кімнаті нікого немає".
Надсилає фото, зроблене в кімнаті квартири. Стіни обклеєні фіолетовими шпалерами. Дві полиці закладені книжками.
— Переїзд не покращить ваше матеріальне становище та самопочуття. Половина будинків у Києві зведені на кістках. Атмосфера у квартирі важка не через кладовище, а через попередніх мешканців. Господар напивався і бив дружину й дітей. Там багато страждання та плачу. Дім потребує очищення. Обійдіть оселю зі свічкою. Покропіть кожну кімнату свяченою водою.
2 
1
Коментарі