понеділок, 19 червня 2006 14:41

"Проста жінка значно чуттєвіша, ніж ті холодні сєльодки"

Автор: Фото: Євген КОЛЕСНИК
  Євген Паперний мріє поїхати з дружиною на дикий острів, де живуть одні пастухи
Євген Паперний мріє поїхати з дружиною на дикий острів, де живуть одні пастухи

"Салют!" — вітається Євген Паперний, 55 років. Актор у джинсовій сорочці, кросівках. Ми стоїмо біля його будинку — неподалік студії імені Довженка.

— Побігли, сховаємося, — перестрибуючи під дощем калюжі, забігає він до ресторану "Ніка". На літній терасі офіціанти кутаються у ковдри з тигрового плюшу.

— Свої! — гукає їм актор.

— О! Здрастє, — відповідають ті.

Охоронець у краватці проводить нас у зал. Столики накриті білими скатертинами, клієнтів немає.

— Сідайте, де вам хочеться,— пропонує. — Зараз увімкну світло.

Паперний сідає за центральний столик, на диванчик.

На годиннику п"ята вечора. Паперний трохи сонний, очі — червоні.

— Вам як завжди? — питає білява офіціантка. — Сто горілки і сто — грейпфрутового соку?

— Ой ты моя хорошая! — Паперний гладить її по руці. — И что-нибудь покушать, только чтоб изжоги не было.

А дружина не готує?

— Дуже смачно готує, ображається, коли їм не вдома: "Женя, кому я готовлю?" Але в мене не виходить удома їсти. Коли приходжу пізно, сам починаю готувати. Знаходжу на полицях якусь сою, кубики, горох. Щось таке намішаю, "гамулла" називається.

Часто готуєте?

— Мене тільки вночі підпускають до плити.

Рідним подобається?

— Син Тетяни Денис тільки сміється. Він сам собі готує, йому вже 24 роки. Ще маю молодшу доньку Тоню, їй 16, — від Ольги Сумської, — розповідає. — А старша, 32-річна Анастасія — від Лідії Яремчук. І вже є онука, Єлизавета. Я мав працювати в театрі Вахтангова. Але закохався в молоду і красиву, і приперся з Москви сюди.

У кого?

— Ну, начинается, — невдоволено бурчить. — Вона заборонила про себе говорити.

Паперний має на увазі народну артистку України Лідію Яремчук.

Які у вас зараз стосунки?

— Хороші, — зітхає. — Ніяких у нас стосунків нема. Це через неї я кинув театр Вахтангова і пішов у російську драму. А вона ще народила мені. Понімаєш, я інститут закінчую, а вона: "А вот тебе подарок", — згортає руки, наче тримає немовля. — Кажу: "Спасибо, Лидочка, тебе большое".

Ким почуваєтеся більше: актором театру чи кіно?

— Звісно, театру. У російській драмі я працював 25 років. А потім залишив там дружин з дочками і пішов — з улюбленою актрисою Адою Роговцевою. Коли лише прийшов у театр, Роговцева уже була відома, а я ще хлопчик. Кажу їй: "Роговцева, вы такая!" — побожно піднімає долоні. — Ну, я, звісно, почав приставати,— допиває великими ковтками коктейль і замовляє ще. — Ми не хотіли приймати умови режисера Михайла Рєзниковича. Розуміли, що це буде вже не наш театр, а театр Назарової, Бабаєва. Як говорить одна моя знайома жінка: "Або я, або ніхто!"

Заяву писав зі сльозами на очах

Яка жінка?

— Не можу сказати. Роман Віктюк — іще причина, чому ми з Роговцевою пішли. У Віктюка за спектакль я отримував більше, ніж за рік роботи в російській драмі. Вони почали пред"являти претензії: "Ви з Віктюком чи з нами?" Заяву писав зі сльозами на очах. Мені сім"ю годувати треба. Вони знають,— показує на плакат Володимира Данильця і Володимира Мойсеєнка на стіні. — Один з них — кум власника цього ресторану.

А не нудно 25 років у одному театрі?

— Я весь час був затребуваний. О 9-й біг на радіо, об 11-й — у театр на репетицію. О третій — на кіностудії озвучував науково-популярну програму. О 19-й — у театрі спектакль, о 23-й — нічна озвучка мультфільму "Капітан Врунгель" чи "Острів скарбів". А ще ж і до прекрасного хочеться доторкнутися — до жінки. Часу мало, вона кричить: "Ну, куда?" "Ну вот, — кажу, — у нас є година: з трьох до чотирьох".

А зараз нема затребуваності?

— Чому? Є! Тільки тоді я все встигав. А тепер — як у анекдоті: "Молодий бичок весь день бігає по галявині: і ту корову хоче, і ту — в цяточку! І он ту, що ніжку оголила, — киває на офіціантку, яка сидить біля барної стійки, з великим вирізом на спідниці. — А племінний бик спокійно гріється на сонечку, бо все стадо — його. Зараз усе стадо — моє. Ну, звісно, не все, — сміється. — Вік уже той.

З ким відпочиваєте?

— З дружиною, звісно. Хочу поїхати у Хорватію, на дикий острів, де живуть самі пастухи. Не люблю зборищ, там лежать, як на воєнному кладовищі. От у Болгарії було мало людей. А потім як навалило французів. Бабушкі і дєдушкі давай квакати по-французьки. Жінка каже: "Ну, прости їх, вони теж хочуть радіти життю". І я почав з ними камінці  кидати.

У яких ресторанах любите бувати?

— Отут мій другий дім.

А казино?

— Ніколи! У нас є такі ідіоти в "Гусях": Чигляєв, Черкасов, Чекалкін — усі на "ч". От знімаємо передачу десь у казино. Вони отримують гонорар, припустімо, 500 доларів, і одразу там залишають. Який толк? Я куплю квіти, чогось смачненького дружині...

Офіціантка приносить відвареного лосося із картоплею. Паперний ріже рибу на шматочки і ставить тарілку посеред столу.

— Бери їж, доки гаряче, бо нічого не розкажу, — дає мені виделку.

Із "золотими гусаками" дружите?

— Якщо Ноябрьову пропонують щось серйозне вести, а він не може — дзвонить мені. Якщо не можу — набираю Чигляєва, Чекалкіна.

А з Дяченком дружили?

Євген кличе офіціантку.

— Повтори, пожалуйста.

Ну что, жена, пошли проверять сексуальную совместимость

Толя був генератором нашої програми, — розказує. — Він інтелектуал обалдєнний! Коли трапилася трагедія, я випилював його з машини. Удар був такий, що не можна було витягти, — витирає сльози. — Так, харош о грустном. Давай про веселе, про дівчат!

А дружина не ревнує?

— Ні, вона дуже мудра жінка. Ми з Танькою 13 років разом. Переживає за мене, прощати вміє.

Пити що найбільше любите?

— Жінок. Можу пити й не напитися.

А поїсти?

— Що Бог подасть.

З ким із актрис найкраще грати?

— Підожди, подумаю. Наталка Коваль, їй 24 буде. Я гратиму французького посла, а вона мою дружину. Абалденная женщина! Коли повідомив їй, що вона затверджена на роль моєї дружини, — виделку з ножем випустила з рук. Кажу: "Ну что, жена, пошли проверять сексуальную совместимость?"

І все?

— Тобі що — про всіх розказати? Є багато вродливих жінок, яких усі хочуть, і я хочу. Але не лізу. Бо проста сіра жінка значно чуттєвіша, ніж ті холодні сєльодки, красавіци.

Чим заробляєте на життя?

— Концертами, презентаціями, корпоративними вечірками. От зараз ви підете, а мені передоплату принесуть: 50 процентів, щоб уже їхній був. Друг дзвонить, каже: "Женя, это мой свояк, хочет, чтобы ты засветил его воду". Буду рекламувати мінеральну воду.

Паперний ненароком зачіплює рукою бокал з коктейлем. Підходить офіціантка, витирає стіл і диван, стелить чисту серветку.

— Пардон, ну, ти знаєш — Паперный, как всегда! Принеси мне новый...

Яку машину водите?

— "Волга" ГАЗ-21 — це раритет, але двигун — фордівський. "Мерседеси" на хвіст мені сідають, а я як вижму 160–200.

А дружина водить?

— Боже борони!

1950 — народився в місті Нижня Тура Свердловської області в Росії; мати працювала касиром, батько — електрослюсарем
1970 — одружився з Лідією Яремчук
1972 — закінчив Щукинське училище у Москві; почав працювати в Київському театрі імені Лесі Українки; за два місяці забрали в армію; народилася донька Настя
1973 — ведучий ансамблю пісні й танцю Київського військового округу
1975 — зіграв Чацького у спектаклі "Горе від розуму"
1987 — одружився з Ольгою Сумською
1990 — народилася донька Тоня
1992 — одружився з Тетяною

Зараз ви читаєте новину «"Проста жінка значно чуттєвіша, ніж ті холодні сєльодки"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути