середа, 22 березня 2006 15:31

"Після відставки він став майже залізним"

Автор: фото: Андрій ЄЛОВІКОВ
  Ніна Євгенівна любить сувеніри, які називають ”деревом щастя”. У неї їх чотири. Цей вона привезла із Польщі
Ніна Євгенівна любить сувеніри, які називають ”деревом щастя”. У неї їх чотири. Цей вона привезла із Польщі

Дружині міністра закордонних справ 57-річного Бориса Тарасюка Ніні теж 57. Живе вона з Борисом Івановичем уже 35 років. За фахом пані Ніна біолог-фізіолог, але ще у 90-х полишила роботу. У сім"ї Тарасюків перший дипломат — вона, а ще дружина, бабуся і художниця.

Квартира Тарасюків — у п"яти хвилинах ходи від Міністерства закордонних справ, біля Михайлівського собору. Пані Ніні зустрічає нас у приталеному брунатному піджаку, брюках та елегантних туфлях на високих підборах. Обличчя у неї бліде.

— Мені сьогодні погано, серце трохи болить, — каже. — Але я не хотіла переносити зустріч, аби не подумали, що я — вередлива.

Ось мої картини, — запрошує до зали. Під стіною стоять два полотна у простих рамах — із півниками. Ще одна — у позолоченій: на ній дівчина у білому капелюшку, з великою рожевою рибою.

— Завжди хотіла малювати, — розповідає вона. — Вісім років тому чоловік купив мені пензлі й фарби... Якось "випасала" онука на вулиці, — пригадує. — Він дві години спав, а я малювала. Залишилося вивести тільки дзьоби птахам, але малий прокинувся. Тепер та картина недомальована уже третій місяць.

Біля дверей висить ікона Спаса нерукотворного. Ми сідаємо у бордові шкіряні крісла. На обкладеному коричневими кахлями каміні — сірники "Рух" і висока помаранчева свічка. На підлозі, у ківшику, — щіточка з попелом.

Чоловік купив мені пензлі й фарби

— Перебралися сюди під час першої каденції Бориса Івановча, — пригадує господиня. — Підлоги у квартирі ще не було, на другий поверх замість сходів вела драбина. Із хворою ногою, після операції, я вилізла по ній і сказала: "Будемо брати, бо іншої можуть не запропонувати". У Бориса Івановича був шок. Для нього ремонт — це пожежа. До ладу квартиру приводила я, коли він був у відрядженнях.

Велика зелена пальма майже торкається стелі. На підвіконні — клітка з парою хвилястих папужок.

Чим займаються ваші діти?

— Старшій, Оксані, уже 34. Вона вивчилася на англійського філолога, працювала в посольстві у Відні. Зараз розлучена. Має сина Данила, 9 років. Він гарно вчиться, — показує рукою на вікно, — у школі на Прорізній. Данилко слухняний і дуже спокійний... Друга донька, Богдана, — юрист-міжнародник. Їй 26. Зараз у декреті: п"ять місяців тому народила Іванка... А синові Олегу скоро виповниться 22, вивчає міжнародне право. Працює у рекламній фірмі й живе з нами.

На вихідні збираєтеся разом?

— О, ми — наче справжня італійська сім"я: гуляємо, обідаємо разом. Я готую щось незасмажене — гречану кашу, пшоняну... Любимо квашену капусту, часник, цибулю. На свята роблю салати. Це не так смачно, як шашлик на грилі, зате корисно.

А Борис Іванович уміє готувати?

— Є у нього одна коронна китайська страва. Тонко нарізає свіжий перець, капусту, броколі, моркву, обдає паром хвилин п"ятнадцять. М"ясо замочує у соєвому соусі. Потім обкачує у крохмалі й смажить в олії. Змішує й заправляє соусами. Цей салат Борис Іванович подає з відвареним рисом. Дуже смачно, — заплющує очі, — але потім треба відмивати кухню.

Попередній президент відправив у відставку вашого чоловіка. Як ви перенесли це?

— Ми жили на його зарплату, тому це було справжнє випробування. Донька надсилала нам по 200–300 доларів із-за кордону — на життя. Можна було, звісно, піти до Леоніда Даниловича, вклонитися. Адже Борис Іванович — кар"єрний дипломат і міг би поїхати кудись послом. Але він не захотів, і я його підтримала. Після тієї відставки став міцним, майже залізним.

Це правда, що пан Тарасюк дуже упертий?

— Це є, — погоджується. — На кухні вимагає точно дотримуватися рецепту. Якщо кажу: "Давай замість зеленої цибулі, покладемо звичайну", — упирається. Але його упертість я вмію м"яко обійти. Знаю, коли треба промовчати.

Часто супроводжуєте чоловіка за кордоном?

— Ні. Якось сказала йому: "Ти знаєш — я ніде не була", і він узяв мене в Азербайджан. На вечері з урядовцями ми з"ясували, що всі вони вчилися в Київському політехнічному інституті! Вони співали українські пісні, а Борис Іванович підтягував. Він це любить. Колись навіть запросив для онука викладача зі співу. Данилко у п"ять років виводив "Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки сам на руках віднесу", на пару з Борисом Івановичем.

Маємо маленький будиночок за Васильковом

Одягаєтеся у відомих модельєрів?

— Мода — як театр, — відповідає холодно. — Недавно була на одному показі. Не хочу нікого образити, але я такого ніколи не одягла б. За кордоном до одягу ставляться простіше.

Щось пригадавши, злегка усміхається.

— Якось прийшли на прийом до одного посла, — пояснює. — Його служники ходили у фраках із метеликами, а сам посол був одягнутий просто.

Коли відпочивали востаннє?

— Кожен Новий рік зустрічаємо у Карпатах. Та цього разу через газову кризу не вдалося... За кордоном не відпочиваємо ніколи — там чоловік працює. Зате маємо маленький будиночок за Васильковом. Колись Борис Іванович сам оббивав його вагонкою. Але зараз він дуже зайнятий. Я трохи жалію його: не може розслабитися, походити босим, зняти костюм. Хоча насправді любить джинси і спортивний одяг. Але спортивний костюм одягає раз на місяць. Тому джинси у нього — старі, а светри висять у шафі неношені.

1948 — народилася у Києві
1971 — закінчила біофак КДУ, одружилася з Борисом Тарасюком
1972 — з"явилася на світ донька Оксана
1980 — народилася Богдана
1984 — народився Олег
1994 — провідний спеціаліст Міністерства охорони довкілля

Зараз ви читаєте новину «"Після відставки він став майже залізним"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути