пʼятниця, 10 січня 2014 10:17

Олександр Дешко свою труну віддав під корито свиням

Автор: ФОТО: Валентина МУРАХОВСЬКА
  Олександр Дешко з Ніжина на Чернігівщині служив в  Афганістані у місті Пулі-Хумри. Коли у серпні 1988  року батальйон розстріляли, дружині Жанар повідомили про його загибель.
Олександр Дешко з Ніжина на Чернігівщині служив в  Афганістані у місті Пулі-Хумри. Коли у серпні 1988  року батальйон розстріляли, дружині Жанар повідомили про його загибель.

54-річний Олександр Дешко з Ніжина на Чернігівщині 25 років ходить на свою могилу.

— Доньки сміються, що після такої смерті ще довго житиму, — каже Олександр. — Зараз на моєму місці похована дружина Жанар. П'ять років тому потрапила під потяг. Недавно доньки поставили подвійний пам'ятник для дружини й мене, з моїм фото. Там є дата народження, але немає дати смерті. Попередній, залізний з зіркою, відсунули в куток. Його не прибираю, хай буде на пам'ять.

Олександр живе в Ніжині з донькою Аліною та внучкою Мадіною. Працює начальником охорони столичного кінотеатру Лейпціг. На роботу їздить потижнево, на вихідні повертається до Ніжина.

— Маю ще внука 6-річного Тимура, він займається боксом у школі Кличків, — розказує. — Це старшої дочки Віки, вона в Києві живе. Наймолодша Маріна народилася після моїх поминок. Зараз навчається в університеті.

Олександр служив в Афганістані в місті Пулі-Хумри. Був старшим техніком зенітно-ракетного батальйону. У серпні його підрозділ розстріляли, загорівся склад із боєприпасами, казарми.

— Серед білого дня стало темно, як уночі, — згадує Олександр. — Тоді багато солдатів загинули, мене ранило й контузило. Збирати тіла й ранених почали ввечері, коли трохи дим розвіявся. Мене вважали мертвим. Але я вижив і попав у госпіталь. Тиждень лежав без свідомості, а родині відправили лист, що я помер від отриманих ран.

Дружина казашка Жанар поїхала до Борисполя, щоб забрати тіло чоловіка. Та його не було. За тиждень їй дали закриту цинкову труну. Вона з нею повернулася і організувала похорон. Про мою смерть дізнався весь Ніжин. Поминки влаштували і в школі, де я вчився. А військові поховали мене з вистрілами й усіма почестями. Вони ж на другий день після похорону поставили залізний пам'ятник на могилці.

Олександр у госпіталі лікувався місяць. Як одужав, отримав відпустку.

— Хотів приїхати додому несподівано, нікого не попереджав. Підходжу до нашої хати. Дивлюся: якісь люди ходять. Ще тоді мелькнула думка в голові: невже хтось сказав, що я повернуся. Тихесенько привідкрив двері. Столи накриті, моя жінка вся в чорному сидить, поминають якогось Сашу. Я швидко перебрав в голові всіх знайомих. Ну, не знав я такого, щоб за ним моя жінка так плакала. Кажу: "Давайте і я за Сашка вип'ю". Жінка здерла із себе чорну хустину і стала плакати, мати ледь не впала в обморок. Люди що були в хаті, стали мене обнімати і кричати: "Живий". Сороковини по мені тоді переросли у весілля.

Пішов подивитися на свою могилу. На кладовищі відчував страх. Мені тоді було 26 років. Був несерйозним пацаном, разгільдяєм. Здалося, що на тій могилі я подорослішав, став боятися за своє життя.

За тиждень з п'ятьма товаришами пішов розкопувати могилу.

— Було цікаво, хто в тій труні. Дали пляшку сторожу кладовища. Домовилися, як когось там знайдемо, процедуру повторимо офіційно, — згадує. — Була ніч, але тоді добре світив місяць. Могилу розкопали — а в труні лише парадна солдатська форма й камінці. Форму забрав собі, а труну вже вранці винесли на смітник кладовища. Підійшов якийсь чоловік, спитав, чи можна забрати труну на корито свиням. Я дозволив.

На відновлення документів пішло кілька тижнів.

— Свідоцтво про смерть анулювала дружина. У мене на руках був загранпаспорт і справка з госпіталя, де лікувався. Однокласники і знайомі часто дивувалися, коли бачили мене на вулиці живим. Один після похорону зустрів на базарі. Боявся підходити. Думав, що двійник.

Зараз ви читаєте новину «Олександр Дешко свою труну віддав під корито свиням». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути