У російській столиці Москві працює чимало заробітчан з України. Це переважно будівельники й торговці. Часто міліція відбирає в них гроші.
На Київському вокзалі біля кас сидять двоє чоловіків із сумками. На вимогу правоохоронців дістають паспорти з наклейкою UA. Міліціонери проглядають документи та повертають їх. Пробую завести бесіду. Степан Утвенко, 50 років, плутано розповідає, що приїхав у посольство Великої Британії. Його напарник мовчить.
— Три роки тому пробував будувати дачі багатим москвичам. Проробив два тижні, та більше не схотів. Я ж кваліфікований спеціаліст, — пояснює. — Автокрановщик, можу водити тролейбус, трамвай, навіть у метро мене візьмуть, маю корочку.
Пояснюю, що я — не московський журналіст, а український.
— А... то так і говори, — змінює тон чоловік. — Наші хлопці працюють тут із восьмої ранку до восьмої вечора. Мають 30 хвилин на обід. У неділю — вихідний, але можна брати додаткову роботу. За день заробляють тисячу рублів — 40 доларів. У місяць набігає до 30 тисяч ($1200. — "ГПУ"). Гроші платять справно — не дурять, як раніше. Живуть наші в дерев"яних вагончиках.
Чоловік каже, що заробітчан міліція "пасе" ввечері, коли з вокзалу відправляється найбільше потягів.
— Міліціонери працюють по наводці. Якщо їдеш додому із заробітків, значить, мусиш відстігнути. Заробітчан зразу визначають у натовпі. Вони толком не знають, куди йти, де купувати білети. Треба швидко брати речі й не показувати, що не місцевий.
Утвенко запевняє, що в Москві нікому не можна довіряти.
— Навіть свої можуть підставити. Треба робити легальні реєстрацію та дозвіл на працю. Пацан один розповідав, що зареєструвався в якійсь фірмі, гроші віддав великі. Менти одразу взяли його по наводці. Йому в папери не той штамп поставили, — пояснює. — Довелося дати міліціонерові тисячу рублів, щоб відпустив. У фірмі дівчина сказала, що вперше бачить його, а два амбали виставили на вулицю. Кажуть: "Ти що мужик, ти дурак, чи шо! Ти не туди зайшов".
Сім"я там, а я — тут. Хіба це життя?
— Щоб їхати сюди на заробітки, треба мати в групі знаючу людину. Тіпа бригадира, — долучається до розмови товариш Степана. — Але не так, щоб привіз і кинув.
Чоловіки радять не ходити вулицями напідпитку. Бо міліція може забрати гроші.
— У Москві треба дєржать ухо востро. Хлопці казали, що розшивали ботінки й зашивали всередину гроші. Міліціонери завели їх у відділок, розшили взуття й забрали все.
Юрій Прокопенко, 38 років, торгує на лотку біля Білоруського вокзалу — продає канцтовари. Родом він із Запорізької області, на заробітки їздить з 1996-го. Додому навідується кожних три місяці. Там його чекають дружина та дві доньки: старшій — 16, у неї вже є жених. Молодшій — чотири роки.
Прокопенко разом із трьома родичами, які вже осіли в Москві, винаймає 2-кімнатну квартиру за 17 тис. руб. (майже $700). Платять по 4 тис. руб. із кожного. Юрій заробляє щомісяця приблизно $1200.
— Квартира — нормальна: є посуда, навіть стіральна машина. Знайома москвичка робить мені реєстрацію, — розповідає Прокопенко. — Але недавно міліція все одно вчепилася: сказали, ніби не в порядку міграційна картка. Як би там не було, а гроші віддаси по-любому. Можуть забрати все, що є в карманах. Залишать тільки на дорогу.
Юрій говорить, що це — його остання поїздка:
— У квітні вертаюся додому. Хочу відкрити щось своє. Сім"я там, а я — тут. Хіба це життя?
4 
1
Коментарі