Фіни випивають найбільше в світі кави
– З Йоханнесом познайомилася моя подруга, – розповідає 33-річна вчителька музики Алла Большова з Гельсінкі, столиці Фінляндії. – Працювала в шлюбному агентстві. Від свого імені писала чоловікам з різних країн. Якщо на лист приходила відповідь – отримувала за неї чотири долари. Йоханнес п'ять листів написав, а тоді приїхав познайомитися. Не знав, що в них таких друзів по листуванню десь 15 у кожної. Подруга відправила мене в аеропорт, щоб я пояснила. Він трохи розгубився, а тоді каже: хоч місто покажи. За півроку розписалися. Він на 12 років старший. Удівець. Має сина. Нормально поставився, що в мене – двоє дітей.
Живемо в багатоквартирному будинку. Маємо три кімнати: в одній хлопці, в другій – моя донька, у спареній з кухнею – ми. Навіть якщо квартира двокімнатна, одна – суміщена з кухнею. Замість комори – сауна. Вдома ніхто не має пральних машин, бо щось не продумали під час будівництва. Коли хтось пере, чують усі. Тому в підвалі замість стандартних трьох машин стоять вісім. По дві електросушарки й прасувальні автомати. Також у підвалі комори для кожної квартири. Є приміщення з морозильними камерами. Якщо будинок не новий, саун удома немає. Але обов'язково є в підвалі. На дверях пишеш, коли хочеш прийти.
Перші три місяці боялася рахунків за світло. Електрика недорога. Але все автоматизоване, опалення й сауна – на електриці. Багато використовуємо, тому рахунки немалі.
У перший тиждень чоловік повіз у Музей Леніна. Спеціально поїхали в місто Тампере. Думав, мені має сподобатися.
Йоханнес щотижня купує велику пачку кави. Виявляється, фіни п'ють її найбільше за всіх у світі – майже 16 кілограмів на рік. Заварюють дуже слабку. Треба просити подвійне еспресо, щоб була, як середня українська. Перед сном теж готують каву. П'ють із коньяком.
Перший рік лікувалася в державній поліклініці. Лікарів бракує. Черги – людей по 15. У приватних такого немає, але ціни – дуже високі.
Не вистачає й архітекторів і хороших будівельників. Коли ми перебудовували дім за містом, чекали майже рік, щоб архітектор переробив проект. Звичайний спеціаліст, не якийсь там модний. Багато професіоналів їдуть працювати у Швецію й Норвегію. Бо у Фінляндії податки такі самі, а зарплати – нижчі. Я перші півтора року віддавала половину заробленого. Мала дві роботи, тому отримувала більше середнього порога по країні. Коли одну втратила, податки стали меншими. У середньому із зарплати 5,5–6,5 тисячі євро отримують на руки 3,5 тисячі, решта – податки. Вистачає, щоб знімати хорошу квартиру, не економити на їжі.
Коли я народила, а Йоханнес переніс операцію, ми півроку жили завдяки соціальним програмам. Нас забезпечували всім. Позаторік свекрові відняло ноги. За державною програмою його переселили в будинок, обладнаний для людей з обмеженими можливостями. Різницю в ціні доплачує держава.
Важко було заводити знайомства. Йоханнесові друзі запрошували, але дуже рідко. На роботі півроку зі мною тільки віталися й запитували, як справи. Зближуватися почали аж за рік. У гості запрошують за два тижні. В цей час продумують програму і страви. Не можна шуміти. Якщо сусіди кілька разів поскаржаться, можуть виселити. Дарують щось виключно фінського виробництва. Я принесла колезі набір французької косметики. Вона ним не користується. Ми на новосілля просили британський посуд конкретної фірми. Подарували традиційний фінський.
Місцеві продукти дорожчі за імпортні, але купують переважно їх. Вважають, у них менше хімії. Дуже популярно консервувати.
Увечері всі дивляться новини. Сімейні терапевти радять переглядати їх разом із чоловіком чи дружиною, а потім обговорювати. Це формує спільні інтереси й погляди.
Усі мають будиночки за містом. Зводять їх так, щоб не бачити сусідів.
Із сусідами треба узгоджувати чи не кожен крок. Я завела город. Попросили не робити цього, бо приманюватиму зайців. Голосували вулицею. Більшістю дозволили, бо зайці й так ходять дворами, наче в себе вдома. У багатоквартирних будинках категорично заборонено вішати годівниці – щоб птахи не ходили по сусідніх балконах і не обгидили їх.
Сім популярних туристичних місць Фінляндії
1. На Сенатській площі розташовані основні будівлі столиці Гельсінкі – Президентський палац, Кафедральний собор і Національна бібліотека. В маєтках XVIII ст., де раніше жили купці, зараз кафе, ресторани й сувенірні крамнички. Також на площі є пам'ятник російському імператору Олександру II, який дарував фінам автономію 1863-го.
2. Біля центрального входу до гельсінського залізничного вокзалу стоять гігантські кам'яні атланти зі скляними світильниками в руках. Будівля – з рожевих гранітних плит. Під землею розташований торговельний центр "Асематуннелі". Зачиняється пізніше, ніж решта універмагів, і працює у вихідні й святкові дні.
3. Церква Темппеліаукіо в Гельсінкі влаштована у скелі. Архітектори підірвали гранітну середину, обробили поверхню й побудували купол. Довжина спіралі мідної стрічки в ньому – 22 км. У цій лютеранській церкві регулярно організовують концерти органної музики. Всередині хороша акустика й багато денного світла.
4. Найбільший універмаг Скандинавії "Стокманн" займає цілий квартал у столиці Фінляндії. Його відкрили 1926 року. Туристи можуть оформити тут чеки Tax Free.
5. Пам'ятник композитору Яну Сібеліусу в Гельсінкі. Окрім портрета, у ньому 600 мідних труб. Усередині гуде вітер. Фіни кажуть, що ці звуки нагадують композиції Сібеліуса. Його вважають автором неофіційного гімну Фінляндії, забороненого під час правління російського імператора Миколи II.
6. Село Рованіємі – резиденція фінського Санта-Клауса Йоулупуккі. Біля неї гості зможуть покататися на північних оленях. Всередині – отримати подарунки з рук Йоулупуккі. Приймає гостей цілий рік. Звідси туристи можуть відправити листівку із штампом Санти. А в паспорті ставлять печатку з відміткою "Полярне коло. Лапландія".
7. Сноуленд – комплекс із льоду й снігу поблизу Рованіємі. Тут є ресторан, два льодяні бари й арктична дискотека. В готелі сплять на оленячих шкурах. У комплексі регулярно проводять виставки крижаних скульптур.
Шість національних страв
1. Суп калакейтто варять із філе риби (камбала, тріска або лосось), бульйону з неї, картоплі, перцю, ріпчастої цибулі, петрушки. Наприкінці вливають молоко або вершки з борошном. Готують у печі. Суп має настоятися, їдять його наступного дня.
2. Пиріг калакукко готують із риби й сала або м'яса. Запікають у житньому тісті. На вигляд – як житній хліб. Це домашня страва, в ресторанах її майже не подають.
3. Лапландський сир роблять із молозива. Має ніжний і солодкуватий смак. Їдять теплим або холодним, часто додають у десерти.
4. Для приготування пюттіпанни варену картоплю додають у засмажені разом моркву, цибулю, копчені ковбаски й томатну пасту. Пюттіпанну подають зі сметаною й маринованими огірками.
5. В калалаатікко кладуть картоплю й запечений в молоці оселедець. Картоплю нарізають пласкими круглими шматочками, зверху викладають порізаний оселедець. Зверху посипають порізаною цибулею, кропом, морквою, заливають олією і запікають. Коли калалаатікко майже готовий, поливають сумішшю яєць із молоком.
6. Фінський ягідний суп – це кисіль. Фіни варять його з ягід, цукру, вина і спецій. Як правило, додають корицю, тому на смак схожий на глінтвейн. Отриману суміш відварюють 5–10 хв., перемелюють у блендері й знову ставлять на вогонь. Потім додають крохмаль. Прикрашають збитими вершками і ягодами.
3 
1
Коментарі