П'ять ікон, відреставрованих Олександром Андрущенком
1. Подвійний образ Георгія-переможця й Богоматері
Ікона перед реставрацією – це тяжко хвора людина, яку несуть на ношах. Саме так доставили в майстерню подвійний образ кінця XVIII століття – Георгія Переможця і Богоматері на звороті. Несли Георгієм доверху, бо Марія була ціліша. Якби ікону підняли – зображення обсипалося б на підлогу. Воно покололося на дрібні луски. Брав їх пінцетом і приклеював на нову дошку. Складав як мозаїку. Втрачені деталі домалював. Ікону реставрували у 1970-х, але її роз'їли мікроорганізми. Напевно, у клей не додали антисептика зі шкури кролика, риб'ячих кісток, сухих міхурів осетра. Ними очищували шампанське. Тому на столичному заводі шампанських вин брали їх ящиками безкоштовно. Сьогодні кілограм таких коштує 400 доларів. Міхурі замочували й варили в дистильованій воді. Додавали мед, антисептики і висушували пластинами. Потім шматочок розмочували й реставрували ікони. Тепер купуємо готовий синтетичний клей. Теж – у пластинах. Але хто його варив і з чого – невідомо. Як і те, скільки протримається реставрація. Якісні клеї поважних фірм відповідно й коштують. А нас фінансують вкрай скупо.
2. Ікона Христос-Учитель
"Поновила баба Семчиха. 1749 рік" – цей напис відкрив на звороті моєї першої реставрованої ікони Христос-Учитель. Це була дипломна робота. Майже метрова. Таку ж за розмірами Богоматір отримав на реставрацію одногрупник. Ікони разом висіли в церкві з кінця XVI століття. Рік працювали над ними. Виконані на дереві. Дуже якісно. Нещодавно бачив свою по телевізору в передачі про один із музеїв Західної України. Там не має ставки реставратора. Тому понищені цінності відправляють до Києва на безкоштовну реставрацію дипломникам. За іконами знайшов німецькі газети 1940-х років.
3. Святий Миколай
Святого Миколая взяв на реставрацію з Києво-Печерської лаври. Ікона – на полотні, XVIII століття. Дві третини таких – дерев'яні. Востаннє полотно реставрували в 1950-х. Наклеїли його на новий сувій, щоб укріпити. Образ складали – на місцях згинів він протерся, почала сипатися фарба. Мав обережно зняти наклеєну матерію, старий клей і "посадити" зображення на нове полотно. Потім заретушувати на згинах так, щоб ікона виглядала цілою. Ошелешений був, коли зняв полотно попередніх реставраторів і побачив у старому клеї відбиток чоловічого чобота. Видно, нова основа погано приставала. Тому радянські реставратори клали ікону на підлогу і притискали чобітьми.
4. Ікона Богоматері
Образ Богоматері виконаний на дереві. Шашіль поточив так, що деревина стала крихка, як стара монтажна піна. Ікона трималася купи завдяки срібному окладу. Його грабіжники виламали. А образ не забрали, бо він розсипався в руках. Реставрував півроку. На нову дошку переносив і переклеював уцілілі шматки зображення – товсті, з міліметр. Урятував, бо від початку це була хороша робота. Ікона XVII століття, до реставрації жодного разу не покидала свій храм. Належить Корецькому жіночому монастирю Рівненської області. Зараз образ перебуває там у новому срібному окладі.
5. Дві ікони початку XIX століття
На дереві були намальовані лише обличчя й руки. Решта прикрашене штучними квітами. Зняв їх і домалював одяг. Мене зачарували майстерно промальовані обличчя. Хоча ікони – народні. Скупник старовини торгував ними на столичному антикварному базарі. Хотів по 100 гривень за кожну. Продав за 30 обидві. Якби я їх не купив, він викинув би їх. Це було п'ять років тому.
4 
1
Коментарі