Перші тижні нового року на Західній Україні – час маланок. Так називають карнавали, присвячені Дню святої Меланії 31 грудня (за григоріанським календарем, за юліанським – 13 січня. – Країна). В селах Буковини маланки відбуваються в різні дні. У Красноїльську Сторожинецького району 13–14 січня у них беруть участь майже тисяча чоловіків різного віку. Тут живуть понад 10 тис. осіб, більшість розмовляють румунською.
Персонажі місцевої маланки: Циган із Ведмедем, Дід і Баба, Королі та Королеви, Лікарі. Обов'язково – Жиди у високих капелюхах-циліндрах і з дипломатами годинників, документів й іншої дрібної контрабанди. Багато хто носить маски. За традицією – саморобні. В інших селах краю часто одягають магазинних "шреків" і "путіних".
Виготовлену з пап'є-маше маску Жида подарував мені 23-річний Василь Барбуца на початку 2015-го. Маланкував у ній за рік до цього.
– Термін підготовки залежить від персонажа, – розповідає Василь. – Найважче тому, хто вирішив бути ведмедем. Ще влітку він повинен скосити і висушити очерет, із якого виготовить костюм. Решта персонажів готуються з середини грудня. Роблять це групами, з частуваннями і співами. Головне – маска. Майже в кожному куті є свій майстер. Часом він виготовляє маски і для маланкарів з інших частин селища. Кожен має свій почерк – за виробом можна впізнати автора.
Не подобається жодна з масок, що тобі пропонує майстер, – робиш її самостійно чи в групі з досвідченими маск-мейкерами. Спочатку з гіпсу та пластиліну створюють форму. Потім на неї накладають у два-три ряди глянцевий папір і джинсову тканину. Наступний етап – розфарбовування. Вдало підібрані кольори – 70 відсотків успіху. З одягом теж треба погратися. Тут допомагають члени сім'ї. Вони ж зацікавлені, щоб був на маланці найгарніший – тобто найстрашніший.
Моя маска – червона, з лихим виразом обличчя і насупленими чорними бровами. До неї в комплекті ще йшли пишні вуса. На жаль, загубилися.
1 
1
Коментарі