– Малюнки донечки надіслали мені позаторік. Тепер із ними не розлучаюся, – розповідає 34-річний Святослав Іволга, боєць 59-ї окремої штурмової бригади сил безпілотних систем
– Старшій – Альбіні – 11. Ім'я сам обирав. Раніше ходила на танці. Тепер їй більше подобається гра на скрипці. А на танці віддали молодшу. Бере участь у змаганнях, недавно посіла друге місце. Їй 6 років, пішла у школу. Евеліна – це вже воля дружини так назвати дитину.
Святослав Іволга родом з Олександрії на Кіровоградщині. За освітою – учитель фізкультури. Перший контракт із ЗСУ підписав 2017 року. Згодом демобілізувався, але 4 лютого 2022-го, за 20 днів до початку повномасштабної війни, повернувся до лав. Починав гранатометником, згодом став командиром відділення. 2023-го продовжив контракт на п'ять років. Нині має офіцерське звання, заступник командира роти.
– Запам'ятався один із штурмів. Первомайське – 2023 рік, – згадує боєць. – Солдати ворога засіли за зруйновану будівлю. Дістаємо їх гранатами. Я вибігаю, викидаю гранату. На бронежилеті ззаду – карабін. Повертаюся через прохід, через який натягнуто дріт. Карабін за нього чіпляється. Висну й нічого не можу зробити. Чекав, доки побратими підбігли та зняли мене. Добре, що окупанти не спалили моєї "позиції".
За час війни Святослав мав два поранення.
– Під час останнього дивом врятувався. Їхав вулицею, вороги обстрілювали з обох боків. Одна з куль влучила у заднє вікно машини і зрикошетила у стегно. Під час реабілітації мав можливість більше уваги приділити донькам. Виконую майже всі їхні забаганки – або в розважальний центр ідемо, або їдемо на природу відпочити. Прошу їх менше чубитися. Бо обидві свої "бої" люблять влаштовувати. Частіше перемагає старша, – говорить Іволга. – Їй серед навчальних предметів фізкультура подобається. А ще українська мова та література. Математики не любить – Альбіна в мене пішла. А менша інколи запитує про війну. "Що там твої дяді?" – цікавиться.
2 
1
Коментарі