1992 року працював учителем англійської мови в середній школі №5 Боярки поблизу Києва. Радянські підручники вже втратили актуальність, а нових не було. Прийшла ідея започаткувати листування з жителями англомовних країн.
Невдовзі поштарі почали приносити до школи листи, бандеролі й пакунки з газетами, журналами, книжками. Інтерес дітей зростав. Вивчати мову за новинами з острівної держави Вануату чи з Omaha World-Herald виявилося цікавіше, ніж за текстами про злидні дітлахів у країнах капіталістичного табору.
У США набирала обертів президентська кампанія. Одним із лідерів перегонів був Білл Клінтон, губернатор штату Арканзас. У виступах говорив про освіту. Надіслали йому листа. Просили допомогти встановити контакти з тамтешніми школами. Відповідь була набрана на друкарській машинці з печаткою штату й підписом губернатора.
"Дорогі учні! Вразило, як красномовно ви використали англійську, – писав Клінтон. – Арканзас – відносно сільський і бідний штат. Я прагнув пояснити нашій молоді, що завдяки освіті вони створюють для себе можливості. Аплодую учням школи №5 у Боярці, які хочуть обмінятися ідеями та досвідом з американськими однолітками. Не можу нічого обіцяти, але з радістю поділюся вашим листом з кількома особами та школами. Можливо, вони будуть зацікавлені у співпраці".
Менш як за рік Білл Клінтон став 42-м президентом США. За кілька років я захистив кандидатську дисертацію про осучаснення освіти на прикладі навчання іноземної мови та практичного країнознавства. Відправним пунктом у виборі теми був лист губернатора.
2 
1
Коментарі