Заробляю на маржі – різниці між курсами купівлі й продажу. Як і всі валютники. Купуємо дешевше, продаємо дорожче. Наприклад, сьогодні долар продають по 8,12 гривні, купують – по 8,05. Різниця всього в 7 копійок. Але купивши й одразу продавши тисячу доларів, я отримую 50 гривень. Працюємо у вихідні й після роботи, коли банки закриті. Тоді більшість влаштовують шопінг. Валюту нема де здати – йдуть до нас.
Усі міняйли зберігають великі суми валюти, сподіваючись на підвищення курсу.
Зараз у мене із собою 2 тисячі польських злотих, 900 фунтів стерлінгів та по тисячі – доларів і євро. Гривень раніше носив до 10 тисяч. Під час Євро на день і 70 тисяч не вистачало.
Європейці поприїжджали з великими купюрами. Міняють одразу по 100–200 євро. Більшість тільки з аеропорту. У готелі речі полишали, з нашими цінами ще не розібралися. Переживають, що все дороге, тому купують по 1–2 тисячі гривень одразу.
100-доларова купюра важить один грам. 10 тисяч доларів – 100 грамів. Пачка у 10 тисяч гривень – сотня 100-гривневих папірців – затягне десь 80 грамів. Коли дають пачку, в руках можу відчути, що вона – не ціла, і визначити, скількох купюр не вистачає. Око "набите" й руки відчувають.
По мобільному про гроші говорити боюся – зараз усіх прослуховують. Тому балакаємо з клієнтами зашифровано. Коли хочуть долари купити, питаю: скільки вип'ємо – по 100 чи по 200 грамів? Це означає: берете 10 чи 20 тисяч? Кілограм – тобто 100 тисяч доларів – у мене ще ніхто не купував і не здавав.
У лютому клієнти з Дніпропетровська приїхали. Виграли в лотерею мільйон. Їм віддали 800 тисяч. Хотіли доньці купити квартиру. Пропонував їм бакс по 8,05. Побоялись у мене брати. Пішли в банк. А там таких одразу січуть і вносять у базу даних віп-клієнтів. Не здивуюся, якщо вона автоматично потрапляє до крупних квартирних злодіїв.
Якщо купуєте велику суму в банку, там же лишайте її у камері схову або просіть покласти на картку чи ваш особистий рахунок. Із торбою грошей від банку додому не доїдете.
Сумками гроші возив 2008-го, коли криза стукнула. Тоді курс долара змінювався щогодини. У банках валюту купували, але не продавали. Ми скуповували на 2-3 копійки дорожче за банки. А потім продавали на 30 копійок дорожче, але в необмеженій кількості.
Наприкінці 2008-го в пік кризи долари в банках нереально було придбати. Вони скуповували їх по 7,4, а я – по 7,5. А потім продавав по 7,9. І до мене черга стояла. Коли зі швагром побачили, що рук не вистачає, почали людей наймати. Платили їм по 10 доларів за день. Вони ходили під банками й біля обмінників. Збували американську валюту тим, хто не мав чим платити кредит.
Коли в банках почали паспорти ксерити, люди повалили до нас. Усі бояться документи світити. А мені їхніх паспортів не треба. Аби були бабки.
Щоб заробляти на валюті, треба постійно стежити за світовою економікою й політикою. Колись як було? Узяв гроші, заробив на різниці, зняв прибуток – і все. А тепер можеш тиждень чи й місяць потрібного моменту чекати, а потім його прохлопати і влетіти. Раніше у валютники йшли бандюки, а зараз – економісти.
Гроші роблять гроші. Майже постійно кладемо їх на короткострокові депозити. Багато валютників повідкривали ломбарди й автоломбарди. Заробляють не тільки на обміні, а й на кредитах, вкладах під заставу і без застави в різні види бізнесу, квартири, машини.
Перев'язую гроші гумкою. Я – забобонний. Не беру порвані й дуже дрібні. Знайомі повернулись із Данії, хотіли здати 100 крон копійками. Копійки – на сльози. Відмовив, хоча зі школи з ними товаришую.
Ніколи не даю в борг. Вважаю це поганою прикметою. Раз позичив другу 300 доларів. Того дня мене мєнти взяли. Обміняв 20 доларів дівчині – така вродлива, ніколи не подумав би, що вона з міліції.
Доки "криші" нормальної не мав, мене ганяли. Тричі у відділок забирали, протокол заводили. Іноді вдавалося домовитися на місці, але це дорого обходилось. "Кришу" серед простих мєнтів мати невигідно. Домовляємося одразу з головним, йому й платимо. А він уже вирішує, з ким ділитися, щоб нас не зачіпали.
Раз прийшли додому із санкцією на обшук. А я в мами прописаний на Оболоні. Знайшли 1,5 тисячі доларів, які батьки мені на весілля відкладали, і 4 тисячі гривень. Хотіли гроші забрати, але понятих не знайшли. Без них вилучати не мають права. Батько підсуєтився, показав своє посвідчення. Він – чорнобилець, у зоні пожежником працював. Сказав, що це він пенсію у долари переводить. Якщо заберуть, піде скаржитися до Януковича.
Багатьом валютникам квартири чистять.
Я ношу із собою пневмат. Маю дозвіл. Коли на руках велика сума, прошу друга-таксиста прямо під під'їзд завезти. Раз на чотири місяці ми переїжджаємо на іншу квартиру.
Не хочу так усе життя заробляти. Куплю будинок для себе і дві квартири, щоб здавати. Ніде не працюватиму. І жінку не пущу. Вона в мене вдома сидить.
Раніше Рита була касиркою в банку. Помагала мені шукати клієнтів. Якщо хтось брав кілька тисяч доларів, давала не банківські, а наші. Проводили операції поза банківською системою, доки у її відділенні не встановили чотири камери на 6 квадратних метрів. Почали сумочки касирів трусити.
Працюю з власниками точок на Лук'янівському і Житньому ринках. Бізнесмени з "Даринку" часто купують долари перед поїздками за товаром. Найкращий підйом був на Великдень. Люди міняли долари, бо ремонти робили, хотіли вдягтися перед святом. Улітку долари частіше здають, ніж купують.
Позаторік на базарі підсунули дві фальшиві 50-доларові купюри. Дуже були подібні до справжніх. Тоді якраз мороз стояв, до 20 градусів, я рукавиці скидати не хотів. Ще й здавала жіночка старша. Повірив їй. Ті долари вже вдома роздивився. Віддав їх другу, який на ринку торгує. Він у Хмельницькому на них ящик рушників купив. У Києві міняти побоялися. Якщо здадуть, що ти фальшивку підсунув, можна сісти на п'ять років.
Фальшивих гривень найбільше серед соток.
Зараз різниця між купівлею і продажем долара – 7 копійок, євро – 15.
Для себе скуповую цінні монети й красиві банкноти. Подобаються новозеландські й гонконгські долари. Я знаю про всі гроші у світі. Коли з'являються нові купюри, будь-що намагаюсь дістати. Одним друзі з-за кордону привозять магніти, а мені – гроші.
Працюємо з американським доларом, євро, канадським доларом, ізраїльським шекелем, японською єною, шведською кроною, англійським фунтом, швейцарським франком, польським злотим. Рідше – з молдовськими леями.
Хтось позаторік напоумив українців зберігати заощадження у швейцарських франках. У мене два тижні щодня їх запитували. Друг через один із банків дістав 2 тисячі. Я їх ледь спихнув за місяць. Люди боялись купувати, бо не знали, як мають виглядати. Іпід лупою дивилися, і м'яли. Тільки на зуб не пробували. Зараз франки маю. Можна за 8,7 гривні купити. Це справді дуже вигідна валюта. Останні кілька років постійно росте.
Гривню зараз тримають штучно. Після Євро вона впаде. Долар ще до осені коштуватиме 8,2–8,3.
Вуличний міняйло
Ця професія відома з часів Стародавньої Греції. У СРСР діяльність "валютників" карали у різні періоди тюремними строками. "Золотим часом" вуличних міняйл стали 1990 роки – період становлення української економіки. У 2000-х про них почали забувати, але економічна криза та політика Національного банку активізували їхню діяльність. Безпосередньо реанімувало вуличних міняйл запровадження паспортизації валютообміну з осені минулого року. Сучасною тенденцією серед них є пошук клієнтів через соціальні мережі – "Вконтакте" та Facebook
Коментарі