– Ох і цвіте! Як самашеччий!
Хто це мені казав?
Хоча що тут думати – так говорити міг тільки один чоловік. Він і говорив, важко відсапуючись, набравши води біля альтанки й киваючи на білопінний каштан. Тепер ось знову каштани цвітуть, бо якраз травень, і мені згадується той чоловік знову. Я його взагалі часто згадую, але в травні якось по-особливому. Мабуть, тому, що багато з ним зав'язано саме на цій порі, так уже склалося.
Якогось травня я його вперше почув по телефону, не вірячи, що таке може бути, а через годину й побачив. Не вірячи в дійсність ще більше. "От, якихось років п'ять тому я пив із Беком і тричі судимим Пітомою, – чомусь промайнула думка. – А тепер із…" Хто він такий, я розумів. Усе буйство українського підсоння, всі його барви, звуки й енергетичні вихори мали втілитися в чиїсь рядки. І втілилися. За висловом одного знавця, той чоловік настільки поет, що не варто навіть розкладати його на якісь означення. От і я не буду – ні тепер, ні тоді. Тоді в мене просто крутилася голова. Від присутності класика, від пива, по яке він мене таки послав до найближчого гастроному в цокольному поверсі будинку, обвішаного меморіальними дошками, ніби орденами. Від віршів, не промовлюваних уголос, але які витали в повітрі, черкаючись об кумедний блакитний блейзер метра. Від казковості ситуації, обрамленої у травень, сквер і лавку при маслині. Каштани тоді теж цвіли буйно, а ще магнолія і якісь кущі з дрібними білими квіточками, не знаю їм назви – спірея, чи що?
– Відтепер, це буде наш польовий ресторан, – підсумовуючи, прогув класик і ляснув долонею по лавиці. – Ресторан "Під маслиною".
Він і був. Узагалі, багато чого було за роки. Але найперше в пам'яті – щось травневе. То поетова пора. Як і вересневі похрустування кукургузиння та зблиски бабиного літа, що насновуються вкруг його постаті. У якомусь вересні, до речі, була поїздка до Львова, на книжковий форум. Поета називали маршалом, роїлися люди. Один літератор так сокотів, що наступного дня, вже на ґанку готелю, метр грізно видихнув, згадуючи: "Ох він і п-пацаватий!" Я спочатку дивувався знанню сленгового слівця, а з роками – рентгенівській точності діагнозу. Сказати б, вінгранній точності. Варто колись описати ті дні. Але зараз таки про травневі. Зокрема, про той, коли вже важко хворий, помітно змарнілий artist віддихувався біля альтанки.
– Веліколєпно цвіте! Як перед погибеллю! – дитинно крутив він головою, розминаючи цигарку. – Ох і каштан!
А вже за тиждень-другий поета відспівували у Володимирському. Сутінь собору протиналася снопами світла, що спадали крізь горішні вікна. На Байковому, на купу глини вихопивсь горобець, пострибав край ще незагорнутої могили, і багатьом здалося, що то якийсь знак від корифея. На дев'ять день прилітав джміль, гув між букетів.
У мене збереглася поетова розім'ята цигарка, не та, що була при альтанці, а вже передсмертна, з останньої початої пачки. Пачка тих "Прилуцьких" теж є, і запальничка. Останнім часом, бува, хочеться взяти їх і прийти у сквер зі скульптурним Чкаловим. Не самому, а з добірним поетичним гуртом. Щоб ніякого офіціозу-пафосу. Щоб поети при лавці й маслині читали вірші, свої і того неймовірного маестро, пінилися каштани й трохи червоного вина, ну й оті кущі з білим виквітом.
Може, цього разу? Травень нині знаковий – 15 років минає, як нема Вінграновського
Коментарі
Священная корова депутата Соболева.
Тобто, українці. Дивіться: Англійські вчені про українські корені індоєвропейських мов. http://sd.org.ua/news.php?id=19892 . Це для освічених Відьом і прочіх абразованих з руССкава міра.
Уважаемый, это всего лишь отдельное мнение отдельных ученых, не более. В науке никогда нельзя быть ни в чем уверенным, тем паче, что подобные исследования связаны с огромными объемами изучаемого материала. В конце прошлого века тогда еще СССР посетил индийский профессор - признанный во всем мире специалист в области санскрита. Так вот, по его словам, на европейской части СССР наиболее близок к санскриту оказался, как ни странно, литовский язык. А все остальные языки имеют с ним(санскритом) общие корни - дети всегда наследуют что-то от матери.
Ссылку глянул, читать мовный бред в лом. Дай ссылку на английский текст, только такую, чтоб мовой там за версту не пахло.
Гондон
Ну, слава Господу!!! Просветили нас, наконец, украинские журналисты! А то, боюсь, и умерли бы непросвещенными. Господа, ну это же азбучные истины, а вы их нам преподаете, как тайны мирозданья. Теперь мне становится понятно, почему недоучки-недоумки украинской национальности так по-хамски относятся к русскоязычным. Они и представить себе не могут, что есть люди образованнее их учителя физкультуры!
"Священна корова" згадана в Рігведі, котра була записана в Пенджабі брахманом Бхріґу (чи групою) приблизно 3000 років тому. За нещодавніми декодуваннями д-ра Раджа Рам Мохан Роя під "священною коровою" треба розуміти елементарну частинку. В Індуїзм під виглядом богів, мудреців і тварин вставлено опис фундаментальної Прроди та структури Простору.
В Индии с алкоголем сложней, чем в неньке, поэтому дохтур Раджа Рам Мохан Роя или колется героином, или курит нечто интересно. Варунамитра, узнай, пожалуйста, что курит раджа, и доложи.
За часів ведичної цивілізації (ІІ тис. до н. е. - V ст. н. е.) --------- ведична цивілізація - це Аратта, яка була розташована на Правобережній України починаючи приблизно з 8000 р. від нас і проіснувала майже 4000 років. Арії, що жили на Лівобережжі, перейшли до Пенджабу, наші люди частково також з ними, але декількома групами повернулись вже під іменем слов'яни. Індія жила за ведичними принципами до її руйнації бандюком Александром Макендонським. По ньому в Індії настала руїна. За 3 сторіччя по тому зародився індуїзм в якому постали касти. Але до того, варни рахманів кшатріїв і вайшю не успадковувались, а формувались рахманами з молоді за здібностями. Шудри визначались, як найнижча верства, вони могли бути лише служками.
"Руйнация бандюком Македонским"



Жжешь, Варунамитра, нипадеццки!!! Александру Македонскому в Индийском походе было 356-327 = 29 лет!!! Пишу текстом: двадцать девять лет! И он всю Индию, где миллионов 30 людей жило, расхерачил, по твоим словам? Теперь два вопроса: 1) кто такой Рахман (узбек, что ли?) 2) как "варна" (город в Болгарии) относится к "касте"?