середа, 27 грудня 2023 20:06

Подальший вектор – максимальне налагодження виробництва всього необхідного для фронту

Грудень – той місяць, коли традиційно підбивають підсумки року й роблять прогнози на наступний. Останні дев'ять років Україна, на жаль, вимушена говорити тільки про одне – як змінювалася ситуація на фронтах російсько-української війни та що нас може очікувати далі.

ФАКТИ

Три наступальні операції відбулися на фронті 2023 року: російський зимовий наступ, сконцентрований навколо Бахмута, український літній наступ на запорізькому напрямку та російський осінній наступ, що триває досі та сконцентрований на авдіївському й бахмутському напрямках.

Наступ ворога під Бахмутом почався влітку 2022-го, але активізувався з початком 2023 року. Найімовірніше, він був результатом обіцянок російського військового командування Путіну, що якщо залишити Херсон, то сил буде достатньо, щоб домогтися успіхів на сході. Та це не спрацювало, хоча росіяни у травні взяли Бахмут, точніше, те, що залишилося від міста. Але українська оборона на всіх інших ділянках втрималася, і загалом результат не вартував витрачених ресурсів, насамперед ідеться про особовий склад.

На український літній наступ військово-політичне керівництво країни та західні партнери покладали великі надії. Планували, що Збройні сили України завдадуть ударів на запорізькому та південнодонецькому напрямках із перерізанням сухопутного транспортного коридору на окупований Крим із боку Маріуполя. Паралельно планували знищення мостових переходів на Крим у районі Чаплинки в Херсонській області з одночасним висадженням морського десанту в районі Кінбурнської коси й ударом у напрямку траси Скадовськ – Гола Пристань. Це мало призвести до блокади запорізького угруповання російської армії та краху оборони херсонського лівобережжя.

Проте результати виявилися скромнішими. ЗСУ взяли під контроль невелику смугу на лівому березі Дніпра в Херсонській області та кілька населених пунктів. Далі Урожайного та Старомайорського просунутися не вдалося.

  Михайло ЖИРОХОВ, військовий експерт
Михайло ЖИРОХОВ, військовий експерт

Про причини загалом невдалого літнього наступу наші військові лідери воліють не говорити, зате про це розповідають західні журналісти та військові аналітики. Особливо резонансною стала стаття в газеті The Washington Post від 4 грудня 2023 року, що ґрунтується, як стверджують журналісти видання, на інтерв'ю з понад 30 високопосадовцями з України, США та країн Європи, Росії, а також із понад 20 офіцерами й солдатами, що воюють на передовій. У ній ідеться про те, що українські генерали й американські радники недооцінили здатності російських військ оборонятися, зокрема з використанням великої кількості протитанкових і протипіхотних мін. Також не врахували, що росіяни кидатимуть у бій величезні резерви навіть ціною великих втрат особового складу.

Після того як росіяни зрозуміли, що наступальний потенціал ЗСУ вичерпано, вони перекинули всі наявні резерви на схід, активізувавши бойові дії на авдіївському, куп'янському та бахмутському напрямках.

Осінній наступ Російської Федерації показує хибність поширеної в українському суспільстві думки, що російське керівництво задоволене нинішнім станом речей і лінією фронту. Очевидно, що ворог щонайменше хоче захопити землі, які він оголосив своїми в конституції, – Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську області – й не погодиться на жодні переговори без контролю цих територій.

Ще одна причина – політична. Путін хоче показати позитивні для себе результати перед виборами. Російські медіа нині намагаються менше говорити про війну. Вони навіть не кажуть, що триває наступ, називаючи його активним захистом. Путін хоче використати захоплення нових територій у своїй передвиборчій кампанії. А якщо його армія нічого не зможе досягти, він просто замовчуватиме цю тему.

Станом на середину грудня 2023 року, ситуація на фронті для українського війська не видається катастрофічною, хоча росіянам і вдалося досягти певних тактичних успіхів. Так на бахмутському напрямку вони атакують у районі Кліщіївки. Слід сказати, якщо агресору вдасться відвоювати Кліщіївку, то наші операції на схід від села Андріївка опиняться під загрозою. Однак негайного колапсу не проглядається і росіяни не демонструють ознак здатності до більших проривів по обидва боки Бахмута – в напрямку, наприклад, Часового Яру, до якого 6 кілометрів ліній оборони.

Складніша ситуація – в районі Авдіївки, де росіяни ціною величезних втрат, але продовжують стискати лещата з південного та північного флангів нашого угруповання. Деякі західні військові оглядачі почали говорити про те, що ми можемо втратити Авдіївку найближчими місяцями. Однак це навряд відповідає дійсності, хоча все залежатиме від того, скільки ще гарматного м'яса готові покласти російські генерали заради політичних амбіцій Путіна.

Ситуацію на фронті станом на кінець 2023 року загалом добре охарактеризував головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у статті для британського видання The Economist. Він визнав, що на фронті утворився позиційний глухий кут. Ні Україна, ні РФ не здатні найближчим часом на проведення військової операції стратегічного рівня.

ТЕНДЕНЦІЇ

Основною тенденцією боротьби на фронті 2023 року стало масоване використання безпілотників, які на деяких ділянках є основним засобом ведення бойових дій. Західні військові експерти почали називати це війною дронів. По всій лінії фронту працюють невеликі групи операторів БПЛА, які використовують дрони як для розвідки та спостереження в режимі реального часу, так і для атакувальних дій. Також обидві сторони масово почали використовувати баражувальні мінібоєприпаси, більше відомі як FPV-дрони. Вони виявилися відносно дешевим і вкрай ефективним засобом боротьби з бронетехнікою, особовим складом і частково фортифікаційними спорудами.

Водночас масоване використання росіянами розвідувальних дронів із великою дальністю польоту називають однією з причин невдачі нашого літнього наступу. "Орлани", які перебували на великій висоті, в режимі нонстоп передавали точну й актуальну інформацію про позиції та пересування нашого наступального угруповання. Це давало росіянам змогу планувати свої дії й ефективно використовувати свої ресурси в "гнучкій обороні".

Визначним моментом на фронті 2023 року стало перше використання на полі бою бронетехніки – танків і БМП – західного виробництва. Щодо танків, то як засіб прориву оборони противника – так їх планували використовувати – вони виявилися неефективними. І тут слід говорити про вкрай застарілу тактику, що не змінювалася з часів Другої світової війни й у нинішніх реаліях із потужними протитанковими засобами й масовим використанням дронів була приречена. Крім того, не можна не сказати, що, на жаль, ні наші, ні західні військові не зробили висновків уже з досвіду цієї війни. Адже, починаючи з 24 лютого 2022 року, було декілька випадків – як із боку агресора, так і, на жаль, з нашого, – коли бронетехніка, яку масовано використовували в наступі на підготовлені позиції, зазнавала колосальних втрат. Водночас БМП "Бредлі" американського виробництва в разі грамотного застосування виявилися досить ефективним засобом підтримки піхоти. Тут мова може йти про геть іншу методику використання, яка кардинально відрізняється від звичної для українських вояків радянської.

ПЕРСПЕКТИВИ

2024 рік у плані ведення бойових дій буде складний для України. Президент Володимир Зеленський в одному з відеозвернень у грудні заявив: "Наші цілі на 2024 рік чіткі – захист наших людей, посилення ППО, позбавлення терористів переваги в повітрі, спільне виробництво зброї, подальша ізоляція Росії та використання заморожених російських активів". Про якісь наступальні дії нашої армії поки що мова не може йти у принципі. І це пов'язано насамперед із невизначеністю щодо постачання озброєнь від наших західних партнерів, особливо від США. Українське командування не ризикуватиме наявним озброєнням для нових атак, коли отримання нових їм на заміну не гарантоване.

Причин для зменшення постачань зброї багато – і об'єктивних: елементарне вичерпання зброї на складах, і суб'єктивних: США входять у рік президентських виборів, коли загострюються внутрішні проблеми, які переважають зовнішні.

Варто очікувати продовження російських атак на всіх напрямках, інтенсивність яких у зимовий період підвищуватиметься чи знижуватиметься залежно від погодних умов. Масштабного російського наступу раніше літа не передбачається. Очевидно, що до середини весни за поточної кількості військ і рівня їхнього поповнення росіяни зможуть продовжувати бойові дії. До перевиборів Путіна у березні 2024 року масштабної хвилі мобілізації в РФ не буде, а навіть якщо буде пізніше, то знадобиться час для елементарної підготовки мобілізованих та бойового злагодження підрозділів.

Російсько-українська війна набуває затяжного характеру. Західний світ виявився не готовий до військових дій такого масштабу в XXI столітті, тому саме тепер Україна має певний дефіцит 155-міліметрових снарядів та боєприпасів узагалі. І подальший вектор розвитку для України – це максимальна ставка на налагодження виробництва всього необхідного для фронту всередині країни. Саме це є запобіжником, що дасть змогу пом'якшити зовнішні ризики в довгостроковій перспективі. І в цьому сенсі важлива технічна допомога партнерів – наприклад, у виробництві боєприпасів, розгортанні виробництва бронетехніки, технічного обслуговування транспортних засобів.

Тобто якщо нині Європа не має фізичної можливості постачати певний асортимент озброєнь, то можливість профінансувати проєкти в неї є. І вже є приклади такої співпраці – той же проєкт модернізації зенітно-ракетних комплексів FrankeSAM, налагодження виробництва снарядів на території східноєвропейських країн. Та й наш оборонний комплекс має певні досягнення – на фронті воюють бронетранс­портери БТР-4 2023 року виробництва, кількість вироблених і наданих війську 155-міліметрових колісних САУ "Богдана" вже вимірюється десятками. Звісно, що можливості нашої промисловості досить обмежені. Даються взнаки десятиліття деіндустріалізації, втрата промислового потенціалу Донбасу, постійні російські ракетно-дронові удари по всій території країни.

Інший напрям – це інноваційний розвиток. Насамперед увага на створення і серійне виробництво засобів радіоелектронної боротьби широкого спектра – від "окопних РЕБ" до потужних станцій для прикриття стратегічних об'єктів.

Щодо невійськової складової, то потрібні зміни й підходи щодо мобілізації. Людський потенціал у нас не нескінченний, тому тактика "розміну людей на території", яку намагається нав'язати нам Росія, для нас неприйнятна.

Зараз ви читаєте новину «Подальший вектор – максимальне налагодження виробництва всього необхідного для фронту». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути