Люблю спостерігати за людьми – ходою, жестами, манерою спілкування, виразами облич. Ці подробиці говорять більше за слова. Слова – безособові, стерлися від вживання. Їхнє призначення – збити з пантелику, приховати людину. Це все – засоби оборони.
Ставлюся до всього спокійно. Бо знаю, що все мине.
Найжахливіше – це страх за близьких. Часто цим і погрожували. Хоча, коли наважуєшся на інакомислення, на спротив, то розумієш, що це відбудеться. Але навіть цей страх не може і не повинен впливати на твоє рішення.
Не гвинтівка і не танки, не атомна бомба народжують владу. Не на них вона тримається. Влада – це згода коритися. Той, хто відмовляється підкорятися насильству, зменшує його на одну двохсотпятдесятимільйонну частку.
Один дивак 20 років рубав щурам хвости – усе чекав на безхвосте потомство. Не дочекався. А в нас десятки років рубали людям голови – і нарешті почали-таки народжуватися безголові особи нового типу.
Собаки й чекісти не витримують прямого погляду.
Особистості з'являються у процесі протистояння, боротьби. В інший час вони зайняті власною справою, професією. Проявити себе можуть, лише коли настає момент барикад.
Світоглядно я сформувався до 16 років. Далі були уточнення.
Дисиденти довели, що Радянський Союз можна прикінчити мирно, без війни. До цього була дилема: або війна, або дружба. І та, й інша крайність не подобалася Заходу, але вони не бачили виходу. А ми показали, що режим постарів. І якщо на нього натиснути, лопне.
У росіян ніколи не було й не буде демократії. Вони на неї не здатні.
Маю маленький будинок, але великий сад. Яблуні, груші, два мигдальних дерева. Можу жити на своїй суверенній території.
У мене є величезний кіт, бандюга Котон. Сусіди скаржаться, що всіх собак б'є в окрузі. Але в нас із ним характери подібні. Жере чотири курячі ноги за день, морда квадратна.
У таборі найбільше боялися продовження тюремного терміну. Потрапляєш під прес, і це неминуче. Тебе можуть послати в одиночну камеру або в карцер, де катуватимуть холодом. Багато там застуджувалися і вмирали. Типовий спосіб тиску – голод, так звана знижена норма харчування, норма 9Б. Людину могли протримати так місяць, а потім продовжити термін.
Ліки як покарання – були частиною життя психіатричної лікарні. Сульфазин – це розчин сірки у персиковій олії. При введенні його внутрішньом'язово у людини починався абсцес: температура – 42 і дикий біль. Зазвичай робили три уколи – два в сідниці й один під лопатку. Ви не можете поворухнутися і відчуваєте себе розп'ятим на хресті.
Я оголосив голодування, бо не допускали адвоката. Почали насильно вводити їжу через ніздрю за допомогою шланга із залізним наконечником, по діаметру набагато більшим за ніздрю. Кожен день рвали ніздрі – прив'язували до тапчана, сідали на ноги, тримали за голову і пхали цей шланг. Рвали хрящі, кров бризкала в усі боки, я задихався, усе це йшло в горло – і так щодня.
Життя є життя: багато чорного й іноді проскакує щось світле. Це треба цінувати, бо по-іншому ніколи не буде.
Від тебе чекають чогось незвичайного – глибокодумних зауважень, дотепів, розповідей. На крайній випадок притиснуть до стінки й почнуть довбати запитаннями. Собі ти вже не належиш: кожна хвилина розписана на рік уперед, немов графік поштового поїзда. І жодного промаху тобі не пробачать.
Правда завжди наївна і самовпевнена. Вона переконана, що переможе, як тільки з'явиться на люди. А тому завжди погано організована. Кривда навпаки – цинічна, хитра і сильна своєю організованістю. У неї немає ілюзій щодо своїх чеснот або шансів на чесну перемогу. Немає для неї і заборонених прийомів.
Часто дивуємося, як це наші вожді, які часто не можуть правильно говорити, примудряються керувати імперією та ще весь світ у страху тримають. Ніякої загадки немає. Насправді ні розуму, ні культури їм не потрібно. Більше того, ці якості тільки заважали б. Психологічно вони належать до кримінальних типів, де хитрість і життєвий досвід – основа успіху.
Будь-які спроби домовитися з бандитом ведуть до його посилення і все більшої від нього залежності.
Можна скасувати гроші, знищити предмети розкоші, нормувати їжу і предмети першої необхідності. Можна змусити жити всіх в однакових бараках й отримувати чоловіка та жінку за жеребом. Словом, можна довести себе до будь-якого скотинячого стану в прагненні домогтися рівності. Але це ні до чого не приведе. Людина завжди знайде спосіб виділитися. Знайде умовну цінність, якої не вистачить на всіх порівну і яка визначить нерівність.
Людство ділиться на дві частини: ті, з ким ти міг би сидіти в одній камері, і ті, з ким не зміг би.
У дитинстві я днями пропадав у дворі. Серед скандалів, мату і поножовщини. Ми, хлопчаки, мало звертали увагу на це. Горища, підвали та сходи були нашим світом.
Бабуся моя соромилася виходити на кухню, коли сусіди розвішували там для просушування вкрадені у неї простирадла.
Не вірю в революції. Доки люди не навчаться вимагати те, що їм належить за правом, жодна революція їх не звільнить.
Народ, нація, клас або натовп в екстремальній ситуації не можуть піти далі певної межі. Інстинкт самозбереження буде сильнішим. Вони можуть пожертвувати частиною, сподіваючись урятувати решту. Можуть розпастися на групки і так шукати порятунку. Це їх і знищує. Бути одному – величезна відповідальність. Приперта до стіни, людина усвідомлює: "Я – народ, я – нація, я – партія, я – клас". Вона не може пожертвувати частиною, не може розділитися. Відступати нікуди, й інстинкт самозбереження штовхає її на крайність – вона віддає перевагу фізичній смерті, ніж духовній.
До демократії не йдуть підпільним шляхом. Підпілля народжує тільки тиранію.
1984-го мене спитали: яким бачу СРСР через 10 років? Відповів, що через 10 років цієї держави не буде.
Для нормального життя потрібні партнери, а не раби.
Росія як держава завжди будувалася з даху, а не з фундаменту. Тільки-но центральна влада падає або слабшає, все починає розвалюватися. Так було і 1917-го, і 1941-го, і 1991-го. Бо це штучне утворення. Воно ні на чому не стоїть.
Англійську мову знаю краще за російську. Зовсім забув російську розкладку клавіатури.
Смерть – це не космічна порожнеча, не блаженне ніщо. Це було б занадто заспокійливо і просто. Смерть – це болісне повторення нестерпного.
Щоденник укладено за матеріалами видань: "Иначе", "Настоящее время", "Український тиждень", промови Володимира Буковського на суді та книжок "І повертається вітер" та "Листи російського мандрівника"
Коментарі