— Ідемо, покажемо вам наше Червоне море. З кров'ю і курячими патрохами, — жителька села Убині Кам'янко-Бузького району Львівщини 50-річна Наталія Федишин веде ґрунтовою дорогою до підприємства "ЕВТ-Центр". Воно майже в центрі села. Займається забоєм курей.
З нами ідуть ще восьмеро місцевих. Скаржаться, ця фірма скидає відходи виробництва поряд у ставок.
— Звідти воно всьо йде в річку, а там у підземні води і до нас в криниці. З них уже навіть корови пити не хочуть, — каже Федишин. — Узимку не так смерділо, а потепліло — ради нема. Видно, ті патрохи розкладатися почали. На тій фірмі в день по три фури курей забивають. А відходи мало того, що в канаву кидають, ще й всюди по полях закопують. Як то не припинять — будемо перекривати київську трасу.
— Люди вже зневірилися. Ніхто не помагає, куди тільки не зверталися, — пояснює сільський голова 58-річна Ганна Шеремета. — В райдержадміністрації кажуть, на тій фірмі все законно. Але сільська рада їм навіть дозволів на землю не давала, там, де вони ями повиривали. У тому приміщенні колись колгоспна ферма була, — показує на одноповерхову довгу будівлю, з одного боку оббиту білою вагонкою. — Купило його 1992-го товариство "Енергія" під кулінарний цех, розрізали курятину. Працевлаштували 30 наших селян. 2007-го майно продали бізнесмену Віктору Зелінському, а директором виробництва став Едуард Рубінштейн. Вони львів'яни. 2010-го самовільно зробили забійний цех — почали привозити живих курей і патрошити.
— У той день, коли священик ходив по гробах, вонь така була, шо люди мало в обмороки не падали. Цвинтар отут поруч, — каже одна з жінок.
— Та перед Великоднем вони людей задобрили — кожному дали по курці та фляшці, — додає 36-річний Роман Пільчарський. — Та тут такий гадюшник, най Бог боронить. Наші із села звільнилися, тільки троє лишилися. Решту як на каторгу возять із цілої області. Наобіцяють їм зарплату 3 тисячі, а через дві неділі звільняють, мол, ти їм не підходиш.
Із будівлі виходять четверо чоловіків та жінка. 41-річний Спартак Петраков, у джинсах, сонцезахисних окулярах, представляється директором.
— У нас є очисні споруди, — показує на сім бетонних закритих люків навпроти цеху. — А смердить тому, що ми тут не парфуми робимо. Відходи в озеро йдуть? До двох місяців це питання вирішимо.
— Для того тут я, — виходить наперед еколог 66-річна Олена Коцар із Києва. — Мене Спартак запросив як технолога по очищенню стічних вод. Зроблю проект, звернуся з ним до громади.
— Це якась підставна особа. Нікому не віримо. Хай забирають геть своє підприємство, — відмахуються жінки.
— Ніяких скарг від жителів Убині не отримував, — говорить головний санепідеміолог області Роман Павлів, 59 років. — Наскільки мені відомо, у грудні торік підприємство отримало дозволи санепідемстанції і ветеринарів.
— Терміново вимагатиму в екологічної інспекції закрити цей цех. Його керівництво запевняє, що здає на утилізацію в Жовкву 75,9 тонн відходів на рік. Але в них 20 тонн відрізків за день, — говорить голова обласної комісії з питань екології 41-річна Ірина Сех. — Я не раз зверталася до санепідемстанції, екологів, прокуратури. Усі з'їжджали один на одного. Суцільна кругова порука. Упевнена, відбувається "кришування".
Пообіцяли освітлити вулиці
У селі Чорний Острів Жидачівського району на Львівщині Едуард Рубінштейн має птахоферму. Вона за 50 м від житлових будинків.
— Смердить так, що нічим дихати, — каже пенсіонерка 75-річна Марія Місько. — Вони ж послід купами складають позаду будівлі.
— А то всьо шкідливий аміак, який входить у землю і воду, — додає місцевий Степан Михайлович, 50 років.
Голова сільради 56-річний Михайло Дребот запевняє, керівництво птахоферми пообіцяло встановити очисні споруди.
— Вони не розкидають відходи по полях, а раз на два місяці роздають безплатно селянам, — каже. — Взагалі, підприємство нам помагає. От має провести освітлення вулиць.
1 
1
Коментарі
1