У харчовій промисловості кінцева ціна продукту формується не лише в полі чи на етапі логістики. Значна частина витрат виникає безпосередньо на виробництві — через втрати, простої або неузгоджені процеси.
Про те, як операційна ефективність змінює економіку продуктів і чому автоматизація не завжди дає очікуваний результат, — в інтерв'ю з Ігорем Юрченком, директором і співвласником i2FOODS.
Наскільки сильно виробництво впливає на кінцеву ціну продукту?
Сильніше, ніж прийнято вважати. Навіть за однакової вартості сировини різниця в собівартості між підприємствами може бути суттєвою. Це пов'язано з втратами, нестабільною якістю, простоями або ручними операціями там, де їх можна уникнути. Усе це в підсумку закладається в ціну.
І навпаки — коли процес стабільний і контрольований, виробник отримує можливість працювати з нижчою собівартістю без компромісів по якості.
Які проблеми найчастіше зустрічаються на підприємствах?
Найчастіше це не одна проблема, а комбінація факторів. Наприклад, часткова автоматизація: окремі ділянки модернізовані, але вся лінія працює нерівномірно. Або надлишкова участь ручної праці в процесах, де вона вже не потрібна.
У результаті підприємство втрачає продуктивність не через продукт або попит, а через організацію процесу.
Ви працювали з індійською компанією Bikaji. Чим цей кейс відрізняється?
Bikaji — це великий виробник снеків із міжнародною дистрибуцією. Компанія працює на великі обсяги, тому навіть локальні зміни на виробництві мають економічний ефект на рівні всієї системи. У 2021 році на заводі в Біканері ми впровадили безперервний автоматичний міксер. До цього система давала близько 900 кг на годину і потребувала чотирьох операторів.
Після змін:
• продуктивність зросла до приблизно 1500 кг/год,
• кількість операторів скоротилася до двох.
Який економічний результат це дало?
За оцінкою клієнта, лише ця зміна дала близько 12 тисяч доларів економії на рік на оплаті праці. Але важливо розуміти: у промисловості одна зміна рідко є вирішальною. Ефект виникає, коли рішення повторюються.
У випадку Bikaji кілька подібних проєктів дали сумарно понад 65 тисяч доларів щорічної економії.
Це не виглядає критичною сумою для великого бізнесу. Чому це важливо?
Тому що справа не лише в цифрі, а в підході. Коли підприємство системно зменшує втрати і підвищує стабільність, воно стає менш чутливим до зовнішніх факторів — наприклад, до зростання цін на сировину або енергію.
Це дає більше варіантів: інвестувати, масштабуватися або утримувати ціну на продукт.
Якщо все виглядає настільки логічно, чому автоматизація не впроваджується швидше?
Тому що це пов'язано з ризиками. Будь-яка зміна у виробництві — це потенційна зупинка, брак або нестабільність. Якщо рішення підібране неправильно, ефект може бути протилежним очікуваному.
Крім того, автоматизацію часто сприймають як купівлю обладнання. Насправді це інтеграція в існуючий процес. І якщо не враховані всі параметри — від сировини до логіки роботи лінії — результат буде слабким.
Тобто головна помилка — недооцінка складності?
Саме так. Найчастіше компанії недооцінюють, наскільки сильно всі елементи виробництва пов'язані між собою. У результаті навіть якісне обладнання не дає очікуваного ефекту, бо воно не вписане в систему.
Якою є ваша роль у таких проєктах?
Вона не обмежується постачанням обладнання.Йдеться про участь у формуванні рішення: визначення задачі, вибір конфігурації, оцінка впливу на виробництво.
Помилка на цьому етапі може коштувати дорожче, ніж саме обладнання.
Чи продовжилася співпраця з Bikaji після першого проєкту?
Так. У 2024 році клієнт ініціював нові проєкти — зокрема тістоміс продуктивністю близько 3000 кг/год і масштабування рішень на інших ділянках.
Це показник того, що ефект був не лише технічним, а й економічним.
Якщо узагальнити: як це впливає на споживача?
Споживач цього не бачить, але частина ціни формується саме на виробництві. Якщо підприємство працює стабільніше і з меншими втратами, у нього з'являється більше можливостей контролювати собівартість.
І це один із факторів, який у підсумку впливає на доступність продуктів.
2 
79692
Коментарі