На обід або вечерю до "Канапи", сьомого ресторану столичного бізнесмена і кухаря Діми Борисова, записуються за кілька днів або навіть тижнів. Один із секретів успіху ресторанного бізнесу — це якісна їжа і гостинність, розповів Борисов у інтерв'ю кореспонденту Gazeta.ua.
"Якість кухні понад усе - таку елементарну річ, здавалося б, знає кожен. Але чомусь ніхто такого принципу не дотримуються. Наш із Олегом Скрипкою заклад "Канапа" — це нарешті перший український ресторан про їжу. А не про канделябри, глечики і картини. Адже серце кожного закладу харчування — це кухня, і аж ніяк не інтер'єр. Ось тому в Україні багато ресторанних проектів, але не ресторанів. А в ідеалі заклад має бути для ресторатора як рідний дім, а гості ресторану - його друзі. Їх не можна відпустити додому голодними", - каже Борисов.
"В Україні більшість людей зовсім не знають гастрономічну культуру. Багато киян, а тим більше жителів провінції, яким пропонують скуштувати страви в невеликих порціях із дегустаційного меню, просто розвернуться і підуть їсти в ресторан швидкого харчування. І це не через низькі доходи українців, а через неправильне розуміння кухні. Правильне розуміння ще доведеться формувати".
Інша проблема ресторанного бізнесу України - тотальний непрофесіоналізм тих, хто ним займається, вважає Борисов.
"60-річний офіціант, який обслуговує столики ресторанів у Європі — норма. В Україні на жаль, нонсенс. Європейські офіціанти по-справжньому люблять свою роботу, років сорок готуються до того, щоб це стало для них професією. А для українців робота офіціанта — суто проміжний етап, особливо для молоді. Робота на канікулах між сесіями, доки не стали юристами чи економістами. А йдуть вчитися на економістів, бо мама так сказала. Ну, а майбутнім кухарям, які йдуть в кулінарні училища, матері кажуть "Йди, синку, вчись. Потім на роботі хоч шматок м'яса вкрасти зможеш". Доки існує подібне, прогресу в розвитку української кухні не буде".
Відкривши ресторан "Канапа", Діма Борисов має надію відновити репутацію Андріївського узвозу як культурного осередку Києва.
"Коли тут був фестиваль "Монмартр", Олег Скрипка привозив величезну делегацію з Франції. Гості бачили, що культура міста розвивається, і розповідали про це у себе в країні. Будемо докладати зусиль, щоб Андріївський став відомим не ганчір'ям, яким тут торгують бідні продавці, а потім ховають свій крам у підвалах чи за церквою. Будемо й надалі влаштовувати фестивалі, а у ресторані — тематичні культурні вечори".
"Жоден ресторан України не має зірок від всесвітньо відомого гіду Мішлен. Це, в першу чергу, гід по автомобільних шляхах, а потім - по ресторанах. І щоб критики завітали в Україну, тут треба збудувати спершу якісні дороги. До Росії вони теж не дійшли, бо і там доріг немає. Хоча якісні ресторани є".
2 
79692
Коментарі
3Є такий сорт людей і не тільки в Україні. Колишній соцтабір. Повишукують пільги собі й дітям, як вдома, так і за бугром. Торкнися добровільної справи, участі в політ., спорт., культурному житті, поминай, як звали. В колективній роботі потихеньку перекладають різне на старанного: Хай дурень тягне!
Справа в тому, що близько 99% iз тих, що виїхали з країн колишнього соцтабору, зробили це лише за матерiальних грунтiв. (До того ж, цю групу аж нiяк не можна порiвняти iз тiєю хвилею iмiграцiї, що вона мала мiсце завдяки революцiї 1917-го; тi люди мали достатнiй "культурний" багаж, що й нав?ть вiн не дуже допомогав у пробпемаx iз новим мiсцeм проживання!). Mоже й багато на себе беру, але... не розумiють люди, яка "халепа" на них очiкує!
Різне: хто з мат.мотивів, кому дихалку перекрили. Хтось ні вдома, ні десь нічого не читає. Європейці знають добре ПБЛ "Доктора Живаго", імпонують героям, та моляться, що їх доля відвела, а Ви дякуєте -17-у. Халепа, чи не халапа, а справно мовчки після літніх відпусток всі чомусь повертаються із дому на чужину.
Згоден.
Так, приходиться вибирати :або смачний щавель , або влаштоване життя
))))))
Вибирати? Жити можна лише в тiй країнi, Д-О-Л-Ю котрої ти готовий роздiлити!
От правильно Hans каже. А то купа повтікає, бо хочуть "якогось майбутнього", а як припече: Японія, Палестина та інші країни, то бігом згадують про Україну.
Та не дозрів я ,щоб розділити долю США.........тут я
))))))))))))))
Багато пояснюють свій виїзд з вини дітей, не запитуючи самих дітей, чи хочуть ті того: " Хочу устроїть своїй дочці будуще!" Напр., в Європі місцеві дивляться косо на іноземців, котрі сидять на їхній шиї, не примножують їхню скарбницю, культуру та ін. Не знають, як їх здихатися. Сила-силенна правил та законів, які обмежують в'їзд, в тому числі щодо молоді, яка безкоштовно здобуває освіту, знаходить роботу в інших куточка світу, вникаючи повернути назад державі кошти.
дуже глибоко
) дякую
Добре там, де нас нема...
Майже всi тi американцi, що вони приїздять до "європ", невтомно наголошують про в рази вищiй європейський культурний рiвень. I про те, яке там i життя, i люди, i ландшафти, i мiста цiкавi (чого варт лише мiста!). 50 тисяч...: Авторовi б її тодi й запитати: "А як тобi 100 тис. дадуть, на рiк - на Марс жити полетиш?
Гарно! Просто пречудово, думаю, панові Миколі вже пора також якісь путєвиє замєткі видавати, бо поки що лише дурнуватий Андрухович ними лякає... У Андрухєра якась чергова висмоктана з пальця галіматья, а Рябчук, як завжди, із підтекстом, кацапні на зло