5 червня 1947 року державний секретар США Джордж Маршалл виступив у Гарвардському університеті з програмою активної підтримки європейських країн, економіка котрих була зруйнована під час Другої Світової війни. Вона була підтримана Конгресом і 3 квітня 1948 року президент Трумен підписав відповідний закон. З 1948 по 1951 рік європейські країни отримали допомогу на суму 15 мільярдів доларів.
Після закінчення Другої Світової війни значна частина Європи була спустошена - постраждали великі промислові міста, міждержавна торгівля практично припинилась, мільйони людей перебували в таборах для біженців, живучи на гуманітарну допомогу фондів Організації Обєднаних Націй, в більшості країн відчувався брак продовольства. Пошкоджена війною транспортна інфраструктура не давала можливості в необхідному темпі відновлювати економіку Європи. У більшості західноєвропейських країн сільськогосподарське виробництво було на рівні 83%, промислове виробництво - 88%, а експорт - лише 59% порівняно з 1938 роком. У Німеччини ці показники були ще нижчими - промислове виробництво впало на 55%, а сільськогосподарське - на 25%.
Єдині з держав-учасниць Другої Світової війни, які на момент її закінчення демонстрували економічне зростання були США і Канада. Однією з небагатьох проблем їх економік був невеликий експорт. Тому, на думку Джорджа Маршалла, досягнення економічної стабільності в Європі якнайкраще відповідало інтересам США, які розглядали цей регіон як потенційно великий експортний ринок. План реконструкції європейських країн, з яким виступив Джордж Маршалл 5 червня 1947 року, знайшов підтримку і вже 12 липня у Парижі зібралися представники 16 країн Західної Європи. На цю нараду запрошувались і держави Східної Європи, однак, Радянський Союз блокував намір Польщі і Чехословаччини приєднатись до Плану Маршалла, вбачаючи в ньому загрозу американської експансії; двомісячні переговори Маршалла і міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова в січні-лютому 1947 року не досягли успіху і допомоги США була позбавлена Східна Німеччина, яка була під радянською окупацією.
Розглядаючи американську допомогу як інструмент політичного впливу, Радянський Союз вжив рішучих заходів у окупованих країнах Східної Європи - в серпні 1947 року в Угорщині та Болгарії були репресовані незалежні політичні партії, а у вересні в Польщі була проведена нарада компартій східноєвропейських країн, на якій План Маршалла був названий "планом поневолення Європи" і причиною поділу світу на "два табори - імперіалістичний і демократичний".
За рішенням Паризької конференції була створена Адміністрація економічного співробітництва, а в США - Урядовий комітет з вивчення економічного стану країн, що висловили бажання отримати допомогу, і їх можливостей прийняти таку допомогу. Практична реалізація Плану Маршалла розпочалась 4 квітня 1948 року з прийняттям Конгресом США закону "Про економічне співробітництво", який передбачав чотирирічну програму економічної допомоги. Однією з умов отримання допомоги було виведення комуністів з урядів, що і було здійснено в усіх країнах Західної Європи. До грудня 1951 року США надали 13 країнам Європи допомогу у розмірі 13,3 млрд доларів (148 млрд в цінах 2013 року), більшу частину яких отримали Велика Британія (2,8 млрд), Франція (2,5 млрд), Італія та Німеччина (по 1,3 млрд). Поставки із США були направлені на запобігання голоду (надавались у вигляді дотацій), розвиток промисловості (промислове устаткування) та ринку споживання (промислові товари, сировина, мале машинобудування).
План Маршалла виявився одним з найуспішніших економічних програм в історії - за короткий час була відновлена економіка і суттєво підвищена конкурентоспроможність європейського експорту, європейські країни змогли розрахуватись за зовнішніми боргами, було послаблено вплив СРСР і комуністичного руху. За чотири роки валовий внутрішній продукт західноєвропейських країн підвищився на 33%, сільськогосподарське виробництво зросло на 11%, промислове - на 40%, обсяг торгівлі - на 40%.
4 
1
Коментарі