Ми всі час від часу хвилюємося, який вигляд маємо збоку. Це нормально.
Але що робити, коли тривога стає надмірною. Коли ви 10 разів прокручуєте розмову з колегою і гадаєте, чи не були занадто емоційними. Коли боїтеся опублікувати допис, бо "а раптом подумають, що я виставляюся?".
Чому думка інших іноді болить більше, ніж своя, розповіли у каналі Телеграм Психологічна підтримка.
Початок - у дитинстві
Психоаналітик Дональд Віннікотт писав: "Погляд матері - перше дзеркало". Через її очі дитина вчиться розуміти: чи добре бути собою. Якщо цей погляд був холодним, роздратованим або вимогливим - це дзеркало спотворює. І далі ми шукаємо схвалення в інших, бо не отримали його вчасно.
Що думає інший - що скаже внутрішній критик
Фрейд писав, що моральна інстанція психіки - Суперего - може бути жорстокішою за будь-яку реальну людину. Ми не боїмось інших - ми боїмося осуду, який уже живе в нас. І приписуємо його тим, хто поруч.
Чим більше критики в нас - тим більше страху назовні
Якщо ви самі себе часто оцінюєте, картаєте, порівнюєте - світ здається ворожим. Люди навколо ніби завжди щось "не те" про вас думають. Але це часто не їх думка. Це - відлуння вашої.
Контроль як спосіб уникнути болю
Ми починаємо контролювати: який вигляд маємо, що говоримо, що постимо, кого зустрічаємо. Така людина може годинами редагувати повідомлення, не носити яскраве, уникати виступів. Але чим більше ми намагаємось подобатися - тим менше лишається нас самих.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як позбутися комплексів, пов'язаних із зайвою вагою
Як проявляється страх бути осудженим
Ви мовчите замість сказати.
Ви виправдовуєтеся, навіть коли не потрібно.
Ви не дозволяєте собі помилятись.
Ви весь час щось "доводите" - собі, іншим, усім.
Це не про характер. Це про ранню психічну структуру.
Що з цим робити
Розпізнати свій внутрішній голос.
Запитайте: чий це голос каже "ти не маєш права"? Це точно ви? Чи, може, відлуння мами, вчительки, батька?
Помічайте, як ви самі судите інших.
Проєкція - це коли ми боїмось осуду, бо самі в думках часто осуджуємо. Чим більше внутрішньої доброзичливості - тим менше страху перед поглядами.
Поверніться до себе.
Віннікотт казав: коли істинне Я витіснене - з'являється хибне, зручне для інших. Але воно не витримує життя. І постійно шукає підтвердження, що його "люблять". Справжнє ж - не просить дозволу на існування.
Памʼятайте: чужа думка - це просто думка. Не вирок. Не правда. Не основа вашої цінності.
Іноді те, чого ми так боїмося, - це власна глибина, спонтанність, сила, яка не вміщується в чужі рамки.
Добре, коли хтось просить допомоги і є можливість підтримати людину. Та коли її немає, виникає відчуття провини. Відмовляти, як і приймати відмови - складні завдання, що викликають неприємні емоції.
Запропонуйте альтернативу. Мабуть, найпростіший спосіб відмовити - відкинути пропозицію, але запропонувати "втішний приз". Є нюанси: ваша відповідь дійсно має бути корисною для запитувача - тільки так ви не відчуватимете провину.
4 
1
Коментарі