четвер, 28 березня 2024 10:58

Найцікавіші події квітня

1–7 квітня

– Після початку повномасштабного вторгнення преміум-­сегмент у галузі дизайну відчутно поменшав, переважає запит на прості, практичні форми та рішення, – каже дизайнерка й архітекторка, 37-річна Катерина Росковшенко. Другий рік проводить Тиждень українського дизайну та інновацій. – В архітектурі чекають на фундаментальніші зміни, зумовлені питаннями безпеки. Укриття й бомбосховища – неодмінна складова проєктів.

Багато дизайн-брендів орієнтується на експорт, підкорює світові ринки. Часто транслює національні мотиви, створюючи унікальний впізнаваний стиль.

Перший Тиждень дизайну охопив понад 20 різних заходів і зібрав понад тисячу відвідувачів. Головна тема другого сезону – Vesna, символ пробудження та віри. Хоч би які випробування ми проходили, настає час, коли все знову розквітає і життя наповнюється новими силами. У програмі буде понад 70 майстер-класів, воркшопів, презентацій, екскурсій, лекцій. Ключовою подією стане маркет сучасного українського дизайну в Мистецькому арсеналі.

Автор: facebook\Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  Актори столичного Театру на лівому березі виконують тренаж, грають запропоновані обставини перед репетицією вистави ”Самотній Захід”. Ліворуч помічниця режисера Дарина Топіха тримає папери, на неї дивиться актор Андрій Ісаєнко. На передньому плані цілуються акторки Анна Романова й Анастасія Король. Закрив обличчя папером Олександр Піскунов. Перед ним сидить Владислав Писаренко, до якого нахилився Дмитро Олійник. Праворуч зі стільцем стоїть Григорій Наумов. Режисер Олександр Соколов у чорному одязі на задньому плані підняв великий палець угору
Актори столичного Театру на лівому березі виконують тренаж, грають запропоновані обставини перед репетицією вистави ”Самотній Захід”. Ліворуч помічниця режисера Дарина Топіха тримає папери, на неї дивиться актор Андрій Ісаєнко. На передньому плані цілуються акторки Анна Романова й Анастасія Король. Закрив обличчя папером Олександр Піскунов. Перед ним сидить Владислав Писаренко, до якого нахилився Дмитро Олійник. Праворуч зі стільцем стоїть Григорій Наумов. Режисер Олександр Соколов у чорному одязі на задньому плані підняв великий палець угору

Тиждень українського дизайну та інновацій UDIW 2024

Київ, Мистецький арсенал,

вул. Лаврська, 10–12, галереї та студії Києва

2–25 квітня

17 українських міст охопить благодійний тур скрипаля, 58-річного Василя Попадюка, разом із гуртом Papa Duke Band. Музиканти збиратимуть на FPV-дрони для 41-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.

– Цього разу хочу подарувати публіці щось життєствердне, щоб знаходити сили протистояти ворогу. Тому більшість номерів буде мажорна, – говорить Василь Попадюк. Народився у Львові, виріс у Києві, а з 1997 року живе в Оттаві, Канада. Дає приблизно 200 концертів на рік у різних країнах. – До програми увійдуть обробки ромських, буковинських, румунських народних пісень. До румунської музики маю особливу любов, бо зростав на ній. Батько був народний артист України, працював у хорі імені Григорія Верьовки, заснував фольклорний ансамбль "Троїсті музики". Він приятелював із відомим румунським музикантом Георге Замфіром. Мелодії, які Замфір грав на багатоцівковій флейті най, я виконую на скрипці. Ромську музику полюбив у юності, коли дружив з Ігорем Крикуновим, засновником київського циганського театру "Романс". Ще виконаємо рок-хіти австралійців AC/DC та британців Pink Floyd, твори італійця Енніо Морріконе у власному аранжуванні.

Тур Василя Попадюка та Papa Duke Band Україною

Одеса, Біла Церква, Київ, Житомир, Хмельницький, Чернівці, Львів, Луцьк, Рівне, Черкаси, Полтава, Кременчук, Запоріжжя, Кам'янське, Дніпро, Кривий Ріг, Кропивницький

До 7 квітня

– У 1990-х у моїй творчості з'явився міфологізований персонаж – типізована, позбавлена індивідуальних рис напівоголена фігура. Цей образ людини як учасника та рушія історичних подій є моєю мовою мистецтва. Через нього висловлююся, – розповідає художник Віктор Сидоренко, 70 років. Працює в напрямах постмодернізму та неоавангардизму. Його персональна виставка об'єднує картини і графічні композиції із серії "Сполохи чорнозему" 2022–2023 років. Роботи зображують чоловіків і жінок, які біжать, стоять, лежать посеред поля.

– Ми звикли бачити війну натуралістичною. Найточніше її передає документальна фотографія. Думав, як показати нинішню атмосферу через мій персонаж, – продовжує Віктор Сидоренко. – У перші дні повномасштабного вторгнення ми не знали, що робити й куди бігти. Тому обрав назву проєкту "Вимушена дезорієнтація". Спочатку фотографував натурників у різних позах. Це люди різних професій. Працював із ними як режисер з акторами. Важливо було знайти свій типаж. Потім образи переносив на картини.

Друга назва проєкту – "Чорна земля" – означає чорнозем. У росіян є газ і нафта. Вони прийшли в Україну, щоб захопити землю, яка дає хліб. Але промені світла у моїх творах дають надію.

Виставка починається з авторського семихвилинного фільму. Хотів, щоб подальша експозиція сприймалася як його розкадрування.

Виставка Віктора Сидоренка

"Чорна земля. Вимушена дезорієнтація"

Київ, Національний музей "Київська

картинна галерея", вул. Терещенківська, 9

7, 27 квітня

– Ірландець Мартін Макдона – легендарний драматург і режисер. Дивився його фільми та вистави Максима Голенка за його п'єсами. У "Кицюні" був актором, – каже режисер-­дебютант Олександр Соколов, 35 років. 2022-го став переможцем фестивалю "Митниця. Нова режисура" й отримав можливість зробити спектакль за п'єсою Макдони "Самотній Захід". На знак підтримки України автор надав право безкоштовно грати постановку протягом дії воєнного стану та 90 днів після його скасування.

Події розгортаються на Заході Ірландії. Брати Вален і Колмен живуть у будинку батька після його нещодавньої смерті, постійно конфліктують. Священник намагається примирити братів, доки їхні сварки не перетворилися на бійню, за сюжетом.

– 2022-го цей текст був у моїй голові, бо відображав похмурий внутрішній стан. Минуло два роки, і я вже не той. Але вирішив зробити матеріал знову цікавим для себе, – продовжує Олександр Соколов. – Для мене в п'єсі визначальне зіткнення різних ідеологій, за які готові битися ці двоє чоловіків. А ще вона – про природу ненависті та війни. Насправді історія охоплює калейдоскоп одвічних тем. Тут переплітаються біблійні міфи та сучасні реалії, питання сім'ї й самотності, любові та прощення, віри та гріха. Також актуальність твору можна відчути завдяки одному з персонажів. Отець Велш своїми словами та діями говорить, що насилля і жорстокість можуть рости на різному ґрунті, однак добрі люди, які нічого не роблять, щоб зупинити лиходійство, самі несуть моральну відповідальність за зло.

Автор: Андрій Дідюк
  Скрипаль Василь Попадюк виступає в Міжнародному центрі культури і мистецтв у Києві 1 грудня 2023 року. Позаду нього – бас-гітарист Ігор Закус. Наступний концерт Попадюка й гурту Papa Duke Band на цій сцені відбудеться 4 квітня 2024-го
Скрипаль Василь Попадюк виступає в Міжнародному центрі культури і мистецтв у Києві 1 грудня 2023 року. Позаду нього – бас-гітарист Ігор Закус. Наступний концерт Попадюка й гурту Papa Duke Band на цій сцені відбудеться 4 квітня 2024-го

Прем'єра вистави "Самотній Захід",

реж. Олександр Соколов

18:00, Київський театр драми і комедії

на лівому березі Дніпра, просп. Броварський, 25

9 квітня

Дев'ять творів 2017–2024 років від восьми молодих вітчизняних композиторів представлять на концерті "Так звучить моє вдома". Шість із них – українські прем'єри. Їх виконає Національний ансамбль солістів "Київська камерата".

– Ідея виникла торік у Дрездені під час перебування на стипендіальній програмі від Саксонської академії мистецтв, – розповідає авторка проєкту, режисерка Марина Рижова, 28 років. – У Німеччині зустрічала багато наших митців, про яких в Україні ніколи не чула. Дехто з них поїхав після 24 лютого, інші вже навчалися чи працювали там. Коли за кордоном зустрічаєш українців, простір довкола стає, наче вдома. Звідси один із сенсів назви проєкту. Намагалася продемонструвати німцям, що Україна – це не лише стрічка воєнних новин, а й музика, яка звучить по-різному.

На концерті ознайомимо із сучасною українською культурою, до того як вона стане відомою у світі. Таке часто трапляється. Наприклад, композитор Максим Коломієць виграв конкурс американського театру Метрополітен на написання опери – й нарешті про нього заговорили в Україні.

Серед творів програми – "Сіра земля" Назара Стеця. На момент повномасштабного вторгнення музикант перебував у Києві. Своє соло на контрабасі присвятив трагічним подіям війни. Композиція особиста і сповідальна, ледве вмовили ще раз виконати. Тарас Зданюк написав твір 07:12 Der Erste Fliegeralarm, у перекладі з німецької – "Перша повітряна тривога". Починається зі звуків сирени, яка протягом 7 хвилин трансформується в українські мотиви та гімн. Катерина Су­глобіна створила рефлексію In Memoriam за мотивами вірша "Пам'яті тих" Сергія Жадана.

Ніхто з композиторів за кордоном не обриває зв'язків із Батьківщиною. Рано чи пізно вони можуть повернутися. Важливо, щоб ми швидко увібрали їхній отриманий там до­свід, аби збагатити нашу культуру.

Концерт "Так звучить моє вдома", авторка Марина Рижова

19:00, Київ, Національна філармонія України,

вул. Володимирський узвіз, 2

До 14 квітня

44 картини 1994–2023 років показують на ретроспективній виставці художника, 61-річного Петра Бевзи. Пише абстрактні роботи, для яких визначальними є композиція та поєднання кольорів.

– Прагнув створити діалог між картинами різних періодів. Щоб глядачі порівняли мої пошуки та віднайшли зв'язки, – говорить Петро Бевза. – У новому циклі торік зобразив нерукотворний образ. Головний елемент – відбиток обличчя Ісуса Христа, що виник внаслідок дотику тканини. Та енергії, які рухаються навколо й у ньому. Ще низка робіт має в основі кола, що нагадують відбиток пальця, зображення Всесвіту, зорі, які кружляють над нами.

– Уперше написала статтю про творчість Петра Бевзи у професійному журналі "Образотворче мистецтво" наприкінці 1980-х, – каже мистецтвознавиця Олеся Авраменко, 64 роки. – За радянських часів архітектори, живописці, графіки працювали за фахом. А Бевза – архітектор за освітою, який виявився прекрасним живописцем. Вразив абстрагованими образами, в яких не було совка. Посмів стати абстрактним художником, який висловлює конкретні ідеї. На тему природи, любові, екології, звитяги, захисту, віри.

Автор: Museum of Kyiv
  Мати з дитиною розглядають картину Петра Бевзи на ретроспективній виставці ”Вертикаль часу” в Музеї історії міста Києва. Експозиція зібрала 44 роботи з останніх 30 років творчості художника
Мати з дитиною розглядають картину Петра Бевзи на ретроспективній виставці ”Вертикаль часу” в Музеї історії міста Києва. Експозиція зібрала 44 роботи з останніх 30 років творчості художника

Виставка Петра Бевзи "Вертикаль часу"

Київ, Музей історії міста Києва,

вул. Богдана Хмельницького, 7

19 квітня

– Латвійського композитора Петеріса Васкса вперше почув 2004-го. Чотири роки не наважувався на постановку його геніальних творів, – розповідає хореограф-постановник Раду Поклітару, 52 роки. – 2008-го на музику скрипкового концерту "Далеке світло" поставив балет Underground – про людей, яких війна загнала в підземелля. На прем'єру в Київ запросив Петеріса, який прилетів із дружиною. Найзворушливіше, що може бути: він розплакався наприкінці вистави. А це найкраща похвала за всю мою кар'єру.

Минуло 16 років, і я зважився знову доторкнутися до творчості Васкса. Цього разу обрав його віолончельний концерт. Більш низький і глибокий звук віолончелі підкреслить роки, за які я став старшим і стільки всього відбулося. Не лише жахи війни, а й міріади світлих миттєвостей любові, дружби, тепла, надії. Усі ці почуття та емоції спробую показати в балеті "Друзі". Хореографічна фантазія на тему фільму "Мрійники" Бернардо Бертолуччі за 35 хвилин демонструє суміш розмов та еротики в компанії двох жінок і двох чоловіків.

Прем'єра балету "Друзі",

постановка Раду Поклітару

18:00, Київ, Київська опера, вул. Межигірська, 2

19, 20, 21 квітня

– Моє основне завдання – привезти в Україну світові хіти, особливо мюзикли, з якими складніше, ніж з оперою, – каже генеральний директор – художній керівник Київського національного театру оперети Богдан Струтинський, 53 роки. – "Чикаго" хотів поставити ще років п'ять тому. 2023-го нарешті отримали ліцензію на пільгових умовах. Це подарунок для України, де мюзикл ставиться вперше. Та за рік після прем'єри мусимо прийняти нові практично кабальні умови правовласників.

В основі твору – два не пов'язані судові процеси проти жінок, обвинувачених у вбивствах чоловіків. Ці справи привернули увагу преси та громадськості в Чикаго 1924 року, а фігурантки стали знаменитостями. Мюзикл є другим після "Привиду опери" серед бродвейських шоу, що найдовше йшли на сцені.

– У спектаклі йдеться про отримання свободи та здійснення мрій, – продовжує Богдан Струтинський. – Одна героїня, Роксі, все життя прагне бути зіркою. Іде до мети будь-якими засобами, навіть через убивство. Щоразу придумує нові способи, як викрутитися. Це про людські вади, про які говоримо в постановці. Також історія про те, що все купується, а з будь-якої ситуації можна вийти переможцем.

Це один із найскладніших проєктів на сцені Театру оперети. Багато джазу, ритміки, перкусії. Музика тісно пов'язана з текстом. Є хорові ансамблі, які не просто співають, а підкреслюють думки героїв та оцінюють їхні дії. За умовами ліцензії, музику змінювати не можна. Але я не прийняв їхніх декорацій, не вразили – надто мінімалістичні. У нас будуть цікавіші. Також маємо свої версії костюмів, маски, грим.

Прем'єра мюзиклу "Чикаго", реж. Богдан Струтинський

18:00, Національна оперета України,

вул. Велика Васильківська, 53/3

27, 28 квітня

– Вільям Шекспір для будь-якого режисера – це школа. Його неможливо взяти й поставити так, як написано. Треба шукати ключі, які дадуть автору змогу прозвучати у зрозумілій та водночас поетичній формі, – говорить режисер, 32-річний Давид Петросян. Працює над виставою за п'єсою "Отелло". У головній ролі – зірка фільму "Памфір" Олександр Яцентюк, 42 роки.

Дія трагедії відбувається у XVI столітті. Полководець на службі Венеційської республіки, мавр Отелло, таємно одружується з донькою сенатора, венеційкою Дездемоною. Разом вирушають на Кіпр, де героя призначили командувати віддаленим гарнізоном під час війни з Османською імперією. Помічник Яго та дворянин Родріго готують змову, щоб прибрати полководця та посісти його місце. Переконують Отелло, що Дездемона його зраджує, за сюжетом.

– Ревнощі в цій історії лежать на поверхні й не цікавлять мене, – продовжує Давид Петросян. – Сюжет розвивається навколо вибору людини у складний час. Важливим фактором є те, що Отелло – військовий, генерал. Доки в його серці любов, йому є що та кого захищати. Яго крутить інтригу через образу, бо не призначили на високу посаду. Виникає запитання, куди припливе корабель, в якому головному захиснику всі заважають і збивають його зі шляху до поставленої мети.

Художниця Даниїла Колот створила сцену, де домінують вітрила, які не мають змоги рухатися від вітру. Це світ корабля, який пливе, доки в ньому здатні чути та любити. Він зруйнується, коли між людьми буде тільки ненависть.

Прем'єра вистави "Отелло", реж. Давид Петросян

17:00, Київ, Національний драматичний театр імені Лесі Українки, вул. Богдана Хмельницького, 5

текст: Марина НЕПИЙВОДА

Зараз ви читаєте новину «Найцікавіші події квітня». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути