13 серпня 1826 року шотландський майор Александр Ґордон Леїнґ (на портреті) перший із європейців досяг священного міста Тімбукту в Західній Африці, сучасне Малі. На березі річки Нігер його близько 1100 року заснували місцеві племена туарегів. Тут зупинялися каравани, що переходили Сахару, на південній межі якої розташоване місто. Згодом воно стало одним із осередків мусульманської науки. Як центр торгівлі між Чорною Африкою та Північною ісламською до початку XVII ст. занепало. У Європі ще з часів Середньовіччя ходили перекази про казково багате Тімбукту, однак ніхто з немусульман не міг туди потрапити. 1824-го географічні товариства Англії та Франції пообіцяли солідні грошові премії європейцеві, який перший зуміє там побувати.
Леїнґ до того відвідав багато міст Західної Африки, завів знайомства з місцевими султанами. Перший описав побут та звичаї тутешнього населення в книжці "Подорожі в країни Тіманні, Куранко і Суліма в Західній Африці". Але до Тімбукту добратися не зумів. Відтоді потрапити туди стало його заповітною мрією. Склав проект: проплисти від витоку до гирла річки Нігер і знайти заборонене для європейців поселення. У липні 1825-го майор разом із загоном шейха з Триполі – сучасної столиці Лівії – почав перехід через Сахару.
У листах британському консулу в Триполі Леїнґ писав, що караван не раз грабували туареги. Сам він був поранений 24 рази. Коли ж таки перетнув Сахару з півночі на південь і досяг Тімбукту, був уже без правої руки. У місті планував пробути три дні, але мусив затриматися, щоб полікувати рани. Леїнґа не чіпали, бо мав заступництво господаря, в якого поселився, та листи від лівійського султана. 21 вересня майор у депеші консулу повідомив, що не має наміру повертатися назад через пустелю, а хоче відплисти з одного з французьких портів Сенегалу. Відтоді про нього ніхто не чув.
1829 року француз Рене Кальє у мусульманському вбранні зумів побувати в місті, повернутися до Європи й отримати обіцяну винагороду. Про майора Леїнґа стало відомо, що на п'ятий день дороги від Тімбукту до його каравану приєднався шейх Гамед-Ульд-Габіб, фанатик-магометанин. Він звинуватив мандрівника в незаконному проникненні на його землю й запропонував прийняти іслам. Леїнґ категорично відмовився. За наказом шейха його задушили двоє рабів, а тіло викинули в пустелі. Усі експедиційні матеріали майора зникли.
На початку 1890-х Тімбукту відійшло до французьких колоніальних володінь у Західній Африці. За 104 роки після смерті Леїнґа на стіні будинку, в якому він зупинявся, з'явилася меморіальна дошка: "Майорові Александру Ґордонові Леїнґу, 2-го Вест-Індського полку, першому європейцеві, який досяг Тімбукту".
15–18 серпня 1969-го тривав перший та останній Вудстокський фестиваль. Він відбувся на молочній фермі Макса Ясґура на півночі штату Нью-Йорк, США. Вудсток – так називалося найближче до цієї ферми місто.
– Ви довели світу, що півмільйона молоді може зібратися, мати три дні забави і музики. І не мати нічого, окрім забави і музики. Хай благословить вас Бог за це! – звернувся Ясґур до гостей.
Музична частина розпочалася виступом Річі Гевенса, а закінчилася зранку 18 серпня гімном США, який виконав гітарист Джиммі Гендрікс. Виступали також тодішні суперзірки Дженіс Джоплін, Раві Шанкар, гурти Grateful Dead, The Jefferson Airplane, Santana, The Who. За три дні фестивалю народилися двоє дітей і троє людей померли. Захід ознаменував кінець ери гіпі, яка тривала майже всі 1960-ті. 1979-го, 1989-го та 1999-го відбувалися фестивалі до кожної наступної круглої річниці Вудстоку. 2009 року його не змогли провести через брак коштів
13 серпня 3114 року до н.е., згідно з календарем цивілізації майя, був створений світ. Так починався цикл "П'ятого сонця". Кожен із них тривав 5126 років. Учені не можуть пояснити, чому індіанці ділили час таким чином. Останній день циклу "П'ятого сонця" припадає на зимове сонцестояння 21 грудня 2012-го. У майя цей день був початком року. Багато езотериків уважають його "кінцем світу". Майя склали 20 різних календарів, які називали "нитками світла". Найкоротший – на 130 днів – відраховував період дозрівання маїсу. Найдовшим часовим відрізком для майя були 3 млн років.
У Римі 18 серпня 293 року до н.е. засновано найстаріший в історії храм богині Венери. Відкриття приурочили до щорічного традиційного фестивалю на її честь. Спочатку Венеру шанували як богиню плодючості, опікунку садів і виноградників. Під грецьким впливом її культ зазнав змін і вже більше відповідав Афродиті – грецькій богині кохання. Імператори Юлій Цезар і Август Октавіан називали себе її нащадками: їхнім далеким предком нібито був син Венери Еней.
19 серпня 1941-го декретом головнокомандувача румунської армії маршала Йона Антонеску на окупованій його військами частині України – між Дністром і Бугом – встановлено румунську адміністрацію. Територія отримала назву Трансністрія, тобто Придністров'я. Проіснувала 21 місяць. Губернатор професор Ґеорге Алексяну оселився у палаці Воронцова в Одесі. Один із перших кроків нової влади – перейменування вулиць. З'явилися на честь Гітлера, Муссоліні й румунського диктатора Антонеску.
"Хай живе анархія!", –
закричав перед стратою на гільйотині 16 серпня 1894-го італійський анархіст 20-річний Санте Казеріо. 24 червня того року під час виставки в Ліоні він зарізав 56-річного президента Франції Саді Карно. Той відмовив у помилуванні трьом французьким терористам-анархістам. Убивця підійшов до кінного екіпажа нібито з аркушем-проханням у руках. Раптом ускочив на сходинку та ввігнав кинджала в груди Карно. Префект департаменту Рона, який сидів поруч із президентом, ударом кулака виштовхав вбивцю на бруківку. Його одразу схопили. Коли під час допиту Казеріо попросили показати, як він завдав удару голові республіки, той задрижав усім тілом, очі налились кров'ю. Наляканий суддя закричав:
– Годі, ви – потвора!
– О, це ще нічого не значить, – відповів убивця. – Ви побачите мене під час процесу та під ножем гільйотини. Ця остання сцена буде пречудова
Hello – "алло"
такий варіант привітання телефоном запропонував 15 серпня 1877 року Томас Едісон. Про це він написав у листі до президента телеграфної компанії американського міста Піттсбурґ. Винахідник телефону Александр Белл віддавав перевагу слову ahoy – "Гей, хто там?" На морі його використовували під час зустрічі кораблів. "Алло" теж із лексикону моряків – так гукали в рупор у бік корабля, з яким хотіли вести перемовини. Воно означало "слухай". У деяких країнах "алло" не прижилося. Італійці кажуть у слухавку "пронто" – "готовий", німці люблять називати свої прізвища. Японці кажуть "мосі-мосі", що є скороченням від "мосімасу-мосімасу" і означає "кажу-кажу"
4 
1
Коментарі