20 травня 2013 року о 14.40 в американському штаті Оклахома оголосили штормове попередження. Неподалік міста Ньюкасл утворився торнадо, що швидко збільшувався і рухався до густонаселених районів. За 15 хвилин смерч дістався 55-тисячного міста Мур. Там розрісся до 2,1 кілометра в діаметрі, швидкість вітру всередині сягала 340 кілометрів на годину. Очевидці кажуть, що не бачили вихору, лише "чорну руйнівну стіну". Торнадо знищив кілька кварталів, зокрема дві початкові школи. Пройшовся Муром із заходу на схід і затих за 7 кілометрів від нього.
Стихія тривала близько 50 хвилин. Загинули 24 людини, з яких дев'ятеро - діти. Близько 240 поранених. Зачепило понад 2400 будинків, з них близько півтори тисячі – зруйновані. Знищені дві школи й лікарня. Збитки оцінюють у мільярд доларів. Енергія торнадо була більшою за атомну бомбу в Хіросімі.
Через Мур смерчі проходять регулярно, найбільш руйнівні прокотилися 1998-го та 2003-го. Оклахома та ще дев'ять штатів лежать між Скелястими горами та Аппалачами. Цей коридор називають Алеєю торнадо. За 50 років у кожному з цих штатів сталося від 1800 до 8 тисяч смерчів. Місцеві будівельні норми вимагають підсилювати дахи й міцніше зв'язувати будинок із фундаментом. Часто трапляються підземні сховища проти негоди. Про неї попереджають сиренами.
Позаторік у місті Джоплін, штат Міссурі, від торнадо загинули 158 людей
Коні ДЖОРДАН, 28 років, фермер, Мур:
– Я зараз на восьмому місяці вагітності. Ми пережили три викидні, тому цю вагітність дуже бережемо. Чоловік перший помітив, що насувається торнадо й почав кричати, щоб я бігла в підвал. Не знаю, як мені це вдалося, але я встигла, хоч останніми тижнями пересуваюся, як черепаха. Переживала – чи сховаються чоловік із бабусею. У підвалі чула тільки страшний гуркіт. Молилася, щоб вихід нічим не привалило і щоб врятувалися всі рідні й сусіди. Том із бабусею встигли залізти під вантажівку. Її зрушило з місця уламком чиєїсь стіни, але їх не зачепило.
Мама пересиділа торнадо у сховищі овочів. Із нього здерло дах, але будівля вціліла. Тато обстежувався в Оклахома-Сіті. Він проходить реабілітацію після інсульту. Дзвонив, чи ми живі, але поки що не приїжджав – не хочемо, щоб він усе це бачив. Коли прибула "швидка", мене одразу ж оглянули. З нашою донечкою все гаразд.
Сусіди після торнадо прибігли шукати свого малого. Йому 3 роки, часто бігав до нас дивитися на кроленят. У мене відняло руки й ноги, коли почула, що його немає. Прийшов десь через 2 години, цілий і неушкоджений. Господь зберіг його.
Ми ще не підраховували збитки. Загинули всі кролі, індички, знищені поля. У саду повиривало дерева. Торнадо зірвав поставки овочів у три ресторани. Я спочатку не зрозуміла, але нам привезли гроші з усіх трьох. Сказали, щоб ми якнайскоріше відбудовувалися. Багато волонтерів допомагають розбирати завали. У нас вціліло багато речей, бо їх накрило шматком стіни. У сусідів навіть білизни немає. Страховий агент попередньо оцінив збитки у 16 тисяч доларів. Але треба чекати на експертизу.
Три дні тому повернувся наш кіт. Це – талісман. Він нявкав і розбудив нас, коли вночі загорівся хлів. Вогонь міг перекинутися на будинок. Кіт оповістив маму, коли свиня заплуталася у дроті й мало не задушилася. Прийшов увесь побитий, кульгає. Подивився, що на місці, де була його миска, шматок даху, і пішов у кімнату. Єдина кімната, що більш-менш усередину, – це майбутня дитяча. Ми всі поки що спимо в кухні.
Кайл РОТ, 64 роки, фотограф, Мур:
– Утретє в житті отримуватиму велику страховку. Першого разу мій будинок знищила пожежа. Вогонь перекинувся від сусідів.
Потім я все втратив під час урагану Катріна. Мене не було вдома тоді. Від будинку залишився тільки підвал. Позаторік познайомився з дружиною Елейн на виставці художників. Вона запропонувала переїхати до Мура, бо
в неї тут діти ще у школі. Я погодився. Купив сусідній будинок, а потім віддав його старшій доньці Елейн. Коли складали списки постраждалих, представник страхової сказав, що я – або дуже вмілий шахрай із виплатами, або надзвичайно везучий.
Наші будинки зруйнувало. Ми намагалися сховатися в кухні, але там одразу ж вирвало двері й завалило шафу з посудом. У нас був 2-річний Рон, онук Елейн. Не знаю, яким дивом, але вдалося сховати його. Мені трохи порізало руку, але це дрібниці. Син Джон опинився у шкільному підвалі. Дітей зібрали, але прорвало якусь трубу. Десятеро втопилися. Джон – скаут, він намагався допомогти, як міг. Зараз у нього нервовий зрив, відвезли в лікарню.
Загинув сусід – його вбило величезним шматком заліза. У сусідів через вулицю вціліла кухня. Там тепер готують їсти. Елейн запропонували проект у Нью-Йорку, але її син і донька не хочуть переїжджати.
Він ПЕТЕРС, 16 років, Оклахома-Сіті:
– Щоліта ми проходили спеціальні обов'язкові тренування, як треба поводитися в разі торнадо. Якщо прогнозують сильні вітри чи шторм, то перше правило виживання – не залишатися десь у полі чи на відкритому просторі. Тебе може забити випадковим предметом, що принесе вітер. Ховатися слід у підвалі чи ямі. Теперішній торнадо показав, що не варто сидіти за будівлями, бо завалювало навіть досить міцні.
У нас є будиночок у селі. Там у підвалах усі мають запас води та їжі на кілька днів. Обов'язково – віконечка з різних сторін, щоб не залишитися без повітря, якщо якесь завалить.
У понеділок їдемо допомагати розбирати завали. Мамині співробітники зібрали два пакунки речей для дітей. Наш учитель сказав, що найкращою допомогою від нас будуть розібрані гори зруйнованого і знайдені речі.
Ліам КАРЕН, 37 років, рятувальник, Оклахома-Сіті:
– Усі люди діяли правильно. Всі знають, що ми живемо у небезпечній зоні, тому правила поведінки в разі торнадо затямили змалечку. Якби ураган був не такий потужний, загиблих не було б.
Руйнування жахливі. Чимало хто втратив житло, бізнес, загинуло багато худоби. Але 24 жертви для такого торнадо – це небагато. Майже всіх зниклих безвісти ми витягли протягом першої доби. Зараз у списках ще близько 20 людей. Їх навряд чи знайдемо живими. Мене вразило, як діяла вихователька в дитячому садку. Вона зорієнтувалася, що не треба бігти до будівлі, а краще сховатися за комору, бо та стоїть уже 60 років. Якби побігли до садка, діти загинули б.
Зараз приїхали рятувальники з інших штатів. Хтось запитав: чому люди продовжують тут жити, якщо це так небезпечно? Складно пояснити. Але спробуйте покинути будинок, де мешкали три покоління вашої родини, й перебратися на зовсім нове місце. Вони допомагають одне одному, діляться речами, забирають спати дітей. І де гарантія, що на іншому місці не трапиться ураган, теракт, смертельна інфекція? Тут теж не щороку торнадо.
У Техасі є смуга, де торнадо майже кожні два роки, але люди не скаржаться. Ферми будують із грубими стінами, будинки всі – з каменю. Я майже нікого не знаю, хто покинув би свій дім, бо там – висока загроза стихійного лиха.
2 
1
Коментарі
1