Після п'яти місяців перебування за кордоном співачка Настя Каменських у серпні приїжджала в Україну.
Але відразу ж знову вирушили виступати за межі країни. Про те, за які гроші зараз живе й чим займається, артистка розповіла ЖВЛ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бужинська з дітьми показалася у патріотичних образах: "Доброго вечора, ми з України"
За час повномасштабної війни NK виступала на багатьох концертах за кордоном. Здебільшого, каже, вони були благодійними. Там збирали кошти на підтримку України.
Тож співачка зізнається, що зараз нічого не заробляє.
"Складне питання, тому що нема нічого. Але зараз живемо за гроші, які накопичили до війни, які були відкладені для кліпів, проєктів", – розповіла Каменських.
Чоловік Насті Потап нині перебуває за кордоном. За словами Каменських, також працює над благодійними проєктами.
Артистка Настя Каменських презентувала сингл "Кришталь" і кліп до нього, знятий ще до війни. Ця композиція про тернистий шлях кохання. Музичною прем'єрою поділилася 2 вересня в Instagram.
Каменських емоційно відреагувала на критику за роботу в Росії. Після окупації Криму й Донецької та Луганської областей вона їздила виступати в країну-загарбницю. Тепер запевняє, що сольних концертів не давала там з 2014 року. І попросила не колупатися в минулому.
2 
4880
Коментарі
Шановний, ну коли ви вже перестанете писать?
Прочитані в юності слова Бабеля та записані в товстий заг.зошит - Полиграфкомбинат, Кишенев, 1 сорт, 96 листов. Цена 44 коп. - згадуються часто: "Оставалось только ждать, а ожидание счастливых дней бывает иногда гораздо лучше этих самых дней. Но в этом я убедился позже. Тогда я ещё не подозревал об этом странном свойстве человеческой жизни". Перерізати зошит не було необхідності, він цілий, бо я не служила, а чекала однокласника. Дякую.
Відомий футболіст московського " Спартака" Андрій Тихонов признавався , що йому ще років з десять після демобілізації з армії снились кошмари.
" Хто ж знав, що воля — тяжка, мов хвороба" - кажите ви. А мені здається це в вас говоре, вибачайте, раб.
Подумайте самі, випустіть птицю із клітки на волю і та потиняється, заб'ється під кущ, злякається сонця. Вчиться бути свободною.Ведмеді втекли на волю та по дорозі ввечері зголодніли, згадали, що там, в зоопарку, якраз роздають вечерю. Людина звикає, на жаль, навіть до нещастя, знаходить собі свої маленькі щоденні радощі, виживає. Віталій зачепив хорошу тему.
Їй Богу, пане Віталій, вам добре служилося! В мене після демобілізації було відчуття польоту, надзичайної легклості і несамовитої радості можливо тому, що я за два страшних роки принижень, на відміну від вас, не цілувався жодного разу, але бачив стільки бридкого і гидотного в людській суті, що його мені вистачило на довгі роки. Від такої служби пили замість кави соляну кислоту...
Чудово! Завжди доброзичливо, без злоби і жлобства.
Браво, пане Віталію! З великим задоволенням завжди читаю Вашу колонку.Мудрість і розуміння життя приходить з віком.Лише з висоти прожитих років можна дати оцінку колишнім ідеалам,і теперішнім.
Автор видит криминал в праздновании советского Дня танкиста? Весной на вокзале видел много дембелей с буквами ВДВ на погонах при том, что у нас нет таких войск, есть аэромобильные и, кроме этого, самопальные уже давно забытые голубые петлицы.Откуда это у них? Видать, молодёжь осознаёт комичность украинских вооружённых сил и хочет быть похожими на бравых солдат советской (красной) армии.
Оцените ситуацию.2009год, 23 февраля Ялта,Крым, 23 часа вечера.Идет группа молодых людей(для меня молодых) и печатая шаг поет Гимн СССР, а потом "Прощание славянки".Если честно, это надо было слышать...Весь район замер и слушал....
Хорошо сказал! Молодчага!!!...
Не хочу політики, але, але, але. Чим можуть гордитися хлопці, які служать в українській армії? Що розганяють демонстрації, що верховний головнокомандувач двічі судимий злодій шапок? Тому і ВДВ.
Разве солдаты срочной службы, пусть даже внутренних войск, разгоняют демонстрации? У срочников и сил то не хватит.))))
насколько я помню из прессы- у нас в Украине количество служивых -милиционеров больше, чем в Украинской Армии.Чем ни полицейское государство.А боеспособны, по-моему, остались только те части, которых еще держат на плаву для участия во всевозможных международных учениях и службы в группах войск ООН.
Дуже гарно. Дякую!
"воля — тяжка, мов хвороба" Браво, пане Віталію! А це просто конгеніально: "Перші дні після дембеля — це так, наче ти втратив свободу назовсім. Хоч насправді втратив лише змогу милуватися нею здалеку". Ми схильні ідеалізувати те, чого не маємо. А коли нарешті його отримуємо, то це неминуче приносить втрату того ідеалу, прекрасної мрії.
Написано чудово. На жаль, чи то пак на щастя, я жінка і Вас зовсім не розумію.