Головний приз 72-го Каннського фестивалю отримав фільм із Південної Кореї "Паразити".
Режисер 49-річний Пон Джун-хо зняв сатиричну комедію про бідну родину. Діти не змогли вступити до університету. Батьки давно закинули мрію розбагатіти. Сім'я заробляє збиранням картонних коробок для піци. Їхнє життя змінюється несподівано. Друг старшого сина пропонує йому попрацювати репетитором англійської мови в доньки магната. Для цього недосвідченому Кі-ву довелося підробити документи. Хлопець отримав роботу та нове ім'я Кевін. Вирішив допомогти родичам. Вигадав їм псевдоніми, влаштував працювати в садибу багатія. Матір тепер домоправителька, батько — водій, а молодша сестра дає уроки малювання. Обман має страшні наслідки.
Другу за престижністю нагороду фестивалю гран-прі отримав фільм "Атлантика". Це повнометражний дебют режисерки 36-річної Маті Діоп із Сенегалу.
17-річна Аду чекає повернення коханого з-за океану. До неї ходить свататися багатий наречений, дарує новий "Айфон". Але дівчина збирається дочекатися свого Сулеймана, за сюжетом. Мелодраматичні події в "Атлантиці" розгортаються на фоні постійних екологічних і соціальних негараздів у Сенегалі. У картині знялися непрофесійні африканські актори.
— Головні нагороди отримали хороші фільми, однак вони не були найсильніші, — розповідає телефоном із Канн львівська кінокритикеса Катерина Сліпченко, 53 роки. — Фестиваль має відкривати щось нове в кіномові чи нагороджувати шедеври. "Паразити" — це дотепний, якісно зроблений фільм, але — на один раз. Із "Атлантикою" ситуація інакша. Однією з причин, чому ця картина отримала нагороду, можуть бути квоти. Вони неофіційні. Просто в африканської режисерки більше шансів бути поміченою.
Робота непогана, але не є рівнем гран-прі. Ідеальним розподілом нагород було б віддати "Золоту пальмову гілку" іспанцю Педро Альмодовару за фільм "Біль та слава", а гран-прі — американцю Квентіну Тарантіно за "Одного разу… в Голлівуді". Цьогорічні Канни були рівні, майже без шедеврів, провалів або новаторства.
Найгучніша прем'єра фестивалю — картина Квентіна Тарантіно "Одного разу… в Голлівуді" удостоїлася лише "Собачої пальмової гілки" — жартівливої премії, що вручають виробники корму для псів. Нагороду отримав американський стафордшир-тер'єр Бренді. За собаку приз забрав сам Тарантіно.
Найкращим актором назвали іспанця 58-річного Антоніо Бандераса, який увосьме зіграв у фільмі Педро Альмодовара. Його персонаж — талановитий режисер, який завершує кар'єру й озирається на життєвий шлях. Кохання, успіх, стосунки з матір'ю. Нагороду за найкращу жіночу роль забрала англійка 35-річна Емілі Бічем за роботу у фантастичній драмі "Малий Джо". Зіграла матір-одиначку, яка створює нові види рослин. Вирощує квітку, що здатна зробити хазяїна щасливим, за умови правильного догляду.
72-й Каннський кінофестиваль відбувся на півдні Франції 14–25 травня.
Пішла на вечірку, де іноземці знайомляться з нашими жінками
Жоден з українських фільмів не отримав нагород цьогорічного Каннського фестивалю.
У категорії "Особливий погляд" — другій за впливовістю конкурсній програмі Канн, узяла участь драма "Додому". Це повнометражний дебют режисера 26-річного Нарімана Алієва. Після анексії Криму двоє синів кримського татарина Мустафи поїхали до Києва. Старший Назім гине на Донбасі. Батько вирушає до столиці, щоб повернути молодшого сина Аліма додому. Разом везуть тіло старшого в Крим, аби поховати за мусульманськими традиціями, за сюжетом.Головну роль зіграв Ахтем Сеїтаблаєв, 46 років.
— "Додому" виконаний у жанрі вичерпного фільму про сім'ю, — каже кінокритик 42-річний Андрій Алферов. — Батько мовчазний, із понівеченим серцем. За суворістю приховує величезну любов до синів. Це особливо впадає в око у сцені здійснення тахарату — ритуалу омовіння тіла.
Молодший син Алім — жовторотий студент, який усіма силами бажає відірватися від коріння, асимілюватися, перетвориться на анонімного європейця Нової України.
Центральна тема стрічки висловлена в його назві — сім'я, повернення додому. Режисер концентрується на драматичних взаєминах батька й сина, обмежуючи дію здебільшого простором пошарпаного позашляховика.
За півтори години екранного часу ці двоє переживають неймовірну еволюцію. У взаємодії один з одним перетворюються на протилежності. Сильний, міцної статури красень-батько до фіналу перероджується на немічного старого, а романтичний студент — на зрілого чоловіка. Син змінюється, намагаючись завершити розпочате батьком.
Сеїтаблаєва ця роль остаточно перетворює на суперзірку вітчизняного великого екрана.
У конкурсі короткометражок участь узяла стрічка "Анна" українсько-британського виробництва. Режисер ізраїльтянин Декель Беренсон розповідає про матір-одиначку з Донбасу. Вона прагне змінити щось у житті. Іде на вечірку, де іноземці знайомляться з нашими жінками.
Головну роль зіграла 53-річна Світлана Барандич.
4 
1
Коментарі