"В Европе вкусы диктует качество. Тут — несколько "пап"-продюсеров"

 

Близько 5 тис. охочих надіслали анкети на участь у вокальному шоу "Голос країни-3". З них відібрали 120 учасників. Шоу показуватимуть на телеканалі "1+1" з 10 березня.

— З Днем рождения, Анечка! — у підземці біля столичного Виставкового центру до білявки років 20 підбігають троє юнаків. Вручають букети із трьох троянд кожен — рожеві, жовті й білі. 18 лютого температура -4°С. На дівчині — капронові панчохи і міні-шорти. Сім разів повторює: "Спасибо". Разом прямують до 12-го павільйону. Тут знімають відбіркові тури телешоу "Голос країни-3".

— Ну что, попоем, а потом отпразднуем хорошенько, — каже іменинниця.

Широко вимахуючи шваброю, прибиральниця домиває підлогу на сцені. Величезний зал порожній.

— Все хорошее должно происходить минимум трижды. Три раза в неделю занимается сексом украинский мужчина. В третий раз на телеканалы страны возвращается шоу "Голос страны", — телеведучий 38-річний Андрій Доманський сидить біля сцени на високому стільці. Готується до запису.

— Будет много уникальных исполнителей с экзотической внешностью, — продовжує, похитуючи ногою.

— Думаю, найбільш унікальним є я, — сміється лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук, 37 років. Стати тренером шоу організатори його вмовляли майже рік. За лаштунками єдиний не розмовляє російською. — Ніколи раніше не брав участі у таких шоу. Бо у більшості з них усе за сценарієм, треба брехати, грати. А я цього не вмію. На "Голосі..." — все по-чесному. Якби переді мною стояв вибір — брати участь у такому шоу чи ні, не брав би. Не тому, що воно мені не подобається. Просто я не такий.

Під час шоу четверо тренерів сидять спиною до сцени і не бачать учасників. Обирають у свою команду тих, чий спів їм сподобався. Цього разу всі тренери — українці. Ними стали співаки Тіна Кароль, Олег Скрипка, Олександр Пономарьов.

— Так, ви і ви з третього ряду, пересядьте на останній, будь ласка, — модератор залу звертається до двох повних глядачок. Затуляють тих, хто позаду. У перші ряди садять найгарніших.

— Проведемо репетицію, — на сцену піднімається юнак, один з організаторів. — Коли учасник, якого не вибрали, повертається за лаштунки, ви аплодуєте йому так, ніби хочете чути його спів завжди.  Можливо, хтось зараз хоче поспівати? Хто заспіває найкраще — отримає футболку "Голос країни".

— Ми хочемо! — на сцену вибігають хлопці, які вручали дівчині квіти у переході. Співають англійською "Хеппі бьоздей!". Виграють футболку для своєї подруги.

За лаштунками готується до виступу учасник шоу Сергій Аболимов з Естонії. Там понад 15 років співав у рок-гурті. На руках — кольорові татуювання — черепи, змії, дракони. 2009-го переїхав у Київ.

— Приехал сюда по делам и мне тут очень понравилось, — говорить Сергій. — Группа как раз распалась, развелся. Тут встретил женщину, влюбился, сейчас у нас родился сынок. Но 2009-го тут лучше было, дышалось легче. Хоть украинцы часто забывают, что свобода — это не вседозволенность. Понимают, что ответственность будет не всегда — и это расслабляет. На шоу пришел, потому что это хороший способ заявить о себе. Не дешево пропиариться — у меня много знакомых на эстонском телевидении, мог спокойно крутить там свои клипы. Имею в виду признание. В украинском шоу-бизнесе, как и в российском, можно работать, хорошо зарабатывать. Но в чем главное отличие от Европы — там вкусы диктует качество. Тут несколько "пап"-продюсеров. И штампуют звёзд с голыми попами.

×