вівторок, 14 березня 2006 17:44

"Премію дають, як квартири за радянської влади"

"Премію дають, як квартири за радянської влади"

Шевченківська премія існує вже 44 роки. Першими нею нагородили поета Павла Тичину, письменника Олеся Гончара i композитора Платона Майбороду. У 2006 році премію імені Шевченка отримали 13 митців: шість літераторів, диригент, кобзар, художник, троє акторів і режисер. На церемонію приїжджав особисто президент Віктор Ющенко, а також міністри.

Львівський театр імені Леся Курбаса, який існує 18-й рік, отримав премію за постановки творів Стуса, Сковороди та Платона. Належні трьом акторам і режисеру 100 тисяч гривень поділять на чотирьох.

— Це для нас несподіванка! — з радістю зізнається "ГПУ" 40-річний актор Андрій Водичев. — Раніше премію присуджували традиційним театрам, а ми — колектив експериментальний.

Мистецтвознавцю Зої Чегусовій, 52 роки, премію вручили за альбом-каталог "Декоративне мистецтво України кінця XX сторіччя. 200 імен".

— Це робота всього життя, — каже вона. — У 90-х закривали фарфорові заводи, майстрам ніде було працювати. Я боялася, що декоративне мистецтво може взагалі зникнути. Матеріали для альбому збирала 30 років. Працювала у видавництві зранку до ночі, не отримуючи за це грошей. Шевченківська премія — це мій гонорар.

Голова журі конкурсу "Книжка року" Костянтин Родик, 51 рік, вважає, що Зоя Чегусова заслужила цю відзнаку:

— Але цей альбом у конкурсі "Книжка року" уже займав друге місце. Та й на Шевченківську премію Чегусова з ним, здається, раніше претендувала, —  говорить Родик. — Це не добре, що з однією книгою на премію імені Шевченка можна претендувати кілька років поспіль. Її дають, як квартири за радянської влади. Є загальна черга, першочергові та ті, хто йде поза чергою.

64-річний публіцист Анатолій Погрібний отримав премію за трилогію "По зачарованому колу століть", "Раз ми є, то де?", "Поклик дужого чину".

— Погрібного, — каже Родик, — треба було нагороджувати п"ять років тому. Зараз його публіцистика неактуальна. Московські технологи значно креативніші. Та й Забужко і Прохасько — сильніші публіцисти. Чому їх не відзначили? Бо премію дають не тому, хто талановитий, а тому, кого висунув колгосп "Перемога". У Шевченківському комітеті нема експертів, які відстежують літературне життя.

Директор Інституту філософії Мирослав Попович, 75 років, — лауреат Шевченківської премії 2001 року. Він хвалить літературознавця Григорія Гусейнова, 55 років. Того відзначили за твір у 9 книгах — "Господні зерна". В ньому він написав про долі багатьох видатних українців і всієї країни.

— Це титанічна праця! — каже пан Мирослав.

69-річний поет Іван Драч — член Шевченківського комітету. На останньому голосуванні його не було, але з вибором колег Іван Федорович солідарний.

— Може, відзначили й немолодих поетів, зате їх читатимуть ще 30 років! — каже Драч. — Зрештою, один з чотирьох нагороджених премією поетів —  Кичинський — ще молодий.

Цьому поету 55 років. Премію він заслужив за книги "Пролітаючи над листопадом" і "Танець вогню".

Письменник Євген Пашковський, 43 роки, отримав премію п"ять років тому.

— Мені казали, хто там переміг, — неохоче відгукується він про лауреатів. — Це люди, запізнені в літературі на 30 років. Толіка Кичинського я знаю ще з радянських часів. Це комсомольський поет. Україна — дика країна і премії в неї дикі. От мені її не давали — мені премію народ присудив! — каже патетично. — Тоді був інший склад комітету. В ньому не було людей, які проходили по суду над Стусом і писали на нього доноси! — обурюється. — Та й тираж усіх книжок лауреатів Шевченківської премії за 15 років не дорівнявся до тиражу бодай одного лауреата Сталінської премії.

Відзначили й ілюстровану книгу "Україна — козацька держава" Володимира Недяка, 50 років. У ній зібрано сотні ілюстрацій про козаччину.

— Ця книжка коштує 1800 гривень і важить 9,5 кілограма. Хто може її собі дозволити? — скаржиться Костянтин Родик. — Але й добре, що нарешті історію України хтось видав добротно, не брошуркою.

"ГПУ" поцікавилася у автора Володимира Недяка вартістю його книжки.

— 1800 гривень — це стартова ціна. В різних магазинах вона коштує від трьох до п"яти тисяч. А що ви хотіли, якщо у ній 1200 сторінок. Для неї спеціально закупили вагон паперу — 40 тонн. Троє людей — я, Людмила Клочан та Микола Черкащенко шість років збирали матеріали. Я називаю їх офіцерами спецназу. Коли ми привезли свою книжку в Москву, на виставку, — москалі заздрили.

Зараз ви читаєте новину «"Премію дають, як квартири за радянської влади"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути