— Скільки кроків назустріч може зробити людина розумна, людина закохана може набагато більше, — читає свій вірш львівська поетеса 38-річна Галина Крук. 8 квітня у столиці вона представила нову поетичну збірку "Співіснування". Книжка з'явилася у львівському видавництві "Піраміда".
— Дуже мало людей потребують поезії. І це нормально, — каже авторка. Вона щойно повернулася з презентації у Дніпропетровську. — Але багато мають потребу в ліриці. Тому і слухають попсу, бо там вона є, нехай низької якості. Або шансон. Якось їхала за кордон автобусом. Переслухала дві чи три касети шансону, що ставив водій. Прозріла — там така драматургія тесту.
— "Я убью тебя, лодочник", — вигукує цитату із залу письменник Анатолій Дністровий.
— Високу поезію ще треба навчитися читати і розуміти. З шансоном простіше. Він б'є по конкретних больових точках. Висока поезія діє тонше, але механізм подібний.
Усі свої збірки Галина Крук видає за вісім років. Каже, цього часу їй вистачає, щоб написати достатню текстів для книжки. Має три збірки.
— Як би не старалася робити свої тексти зрозумілими, все одно вони не можуть бути масовою літературою. Для цього треба забрати філологічну освіту, забути все, що читав. Тоді можна написати хорошу, цікаву масову поезію. Так само як шотландський класик Роберт Бернз чи Тарас Шевченко. Зараз ми інакше їх трактуємо, але у свій час це і була масова література. Не все те зле, що масове.
Письменниця живе у Львові, викладає зарубіжну літературу в тамтешньому університеті.
— Жила трохи часу за кордоном — у Польщі, Німеччині. Там важко писати. Писання у мене пов'язане з живою мовою — спостерігаю цікаві ситуації у транспорті, дитяче мовлення. Як пояснити дитині, чому дощ іде, якщо він падає. Чому тінь падає, якщо вона вже лежить. Коли жила півроку у Польщі, звертала увагу на їхні мовні парадокси. Але не так добре володію польською, щоб писати нею. Зрозуміла, що можу жити тільки в Україні.
1 
1
Коментарі
3