четвер, 20 листопада 2025 13:15

"1970-го художник втратив матір, батька та дружину – події, що стали межею між розпачем і прозрінням"

Понад 100 творів із різних періодів творчості художника-шістдесятника Віктора Зарецького ­увійшли до ретроспективної виставки "Віктор Зарецький. 100". Її відкрили 17 жовтня до 100-річчя від дня ­народження засновника мистецького напряму української неосецесії.

Автор: archive-uu.com
  "Хочеш жити – посміхнися, хоч раз на день. Якщо виникло бажання написати якусь роботу – не відкладай. Починай. Потім – це ніколи.  Людина, завантажена роботою, справами, сильніша за розслаблену й неорганізовану", – казав Віктор Зарецький. Багатогранність спадщини художника має на меті підкреслити виставка "Віктор Зарецький. 100", в межах якої демонструють понад сто його творів 1950–1980 років
"Хочеш жити – посміхнися, хоч раз на день. Якщо виникло бажання написати якусь роботу – не відкладай. Починай. Потім – це ніколи. Людина, завантажена роботою, справами, сильніша за розслаблену й неорганізовану", – казав Віктор Зарецький. Багатогранність спадщини художника має на меті підкреслити виставка "Віктор Зарецький. 100", в межах якої демонструють понад сто його творів 1950–1980 років

Експозиція триває в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві до 14 грудня. Демонструє ­картини 1950–1980 років із музейних і приватних колекцій, а також фоторепродукції мозаїк у співавторстві з ­Аллою Горською, артпринти музейної якості, архівні фото та відео.

За словами кураторів, у своїй творчості Віктор Зарецький поєднав академічну школу, модернізовані народні образи й естетику європейської сецесії, створивши власну візуальну мову.

Про подію розповідає координаторка проєктів Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького, ­с­півкураторка виставки Олена Семенець

– Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького заснувала онука митців, художниця Олена Зарецька, в липні 2023-го. Першим заходом фонду стало вшанування 99-річчя Віктора Зарецького в лютому 2024-го, організоване спільно з Національним музеєм історії України.

2024-й став роком Алли Горської. Її 95-річчя ми відзначили резонансною виставкою в Українському домі, показами театральних вистав і фільмів, творчими вечорами, майстерками, лекціями, екскурсіями та навіть Святом борщу та осінньої мозаїки, започаткованим для жителів Феодосіївської громади Київської області. Після цього природно постало завдання зробити так, щоб постать Віктора Зарецького прозвучала не менш яскраво.

Восени 2024 року до нашої команди долучилася мистецтвознавиця Олеся Авраменко – дослідниця творчості Зарецького, яка знала художника, писала про нього ще за його життя й навіть позувала для його портрета "Філіжанка кави. Олеся". Згодом доєднався Вальдемарт Клюзко – митець і дизайнер, співкуратор низки виставкових проєктів. Разом ми розпочали пошук простору для майбутньої виставки. Зрештою за сприяння завідувача Музею авангарду Юрія Комелькова нас гостинно прийняв Національний музей Тараса Шевченка.

Постало завдання зробити так, щоб постать Віктора Зарецького прозвучала не менш яскраво

Нашою головною метою було показати багатогранність Віктора Зарецького – його виняткову майстерність, глибоку філософію, роль у русі шістдесятників і вплив як педагога на наступне покоління митців. ­Водночас ми прагнули відкрити для глядача монументальну спадщину Зарецького – сферу, в яку він прийшов разом із дружиною Аллою Горською і якій присвятив понад десятиліття, хоча цей аспект його творчості досі залишається маловідомим широкій публіці.

Окремим викликом став простір Національного музею Тараса Шевченка. Атріум зі скляним дахом не давав змоги експонувати оригінальні твори в умовах щоденних атак, тому дизайнер експозиційного рішення Вальдемарт Клюзко перетворив його на портал до монументальної спадщини митця, розмістивши великоформатні фоторепродукції мозаїк із Донецька, Маріуполя та Сорокиного.

Автор: kavi_horska-zaretskyi.com
  На картині "Філіжанка кави. Олеся" 1990 року художник-шістдесятник Віктор Зарецький зобразив мистецтвознавицю Олесю Авраменко.  Цей останній портрет у своєму доробку митець написав олією на полотні у стилі неосецесії. Роботу показують на ретроспективній виставці "Віктор Зарецький. 100", яка проходить у столичному Національному музеї Тараса Шевченка
На картині "Філіжанка кави. Олеся" 1990 року художник-шістдесятник Віктор Зарецький зобразив мистецтвознавицю Олесю Авраменко. Цей останній портрет у своєму доробку митець написав олією на полотні у стилі неосецесії. Роботу показують на ретроспективній виставці "Віктор Зарецький. 100", яка проходить у столичному Національному музеї Тараса Шевченка

Завдяки кропіткій праці працівниць фондів музею на чолі з головною зберігачкою Юлією Шиленко, а також співкураторки Олесі Авраменко нам вдалося зібрати таку кількість робіт, що вона перевищила можливості залів закладу. Саме тому вирішили здійснювати реекспозицію протягом дії виставки, аби відвідувачі мали змогу побачити більше творів.

Віктор Зарецький – один із найвиразніших українських митців другої половини ХХ століття, чия творчість поєднала глибоку національну традицію з модерним європейським мисленням. Його авторський стиль вирізняється надзвичайною пластичною культурою та увагою до лінії, яка в руках художника перетворюється на музичний ритм.

Зарецький умів створювати образи, сповнені внутрішньої гідності, краси й духовного світла. Його жіночі образи – це філософія буття, роздуми про призначення мистецтва та силу любові.

Він належав до покоління шістдесятників, яке виборювало право на свободу думки, і його мистецтво стало її найвишуканішим виявом", –

Олеся АВРАМЕНКО, мистецтвознавиця, співкураторка виставки "Віктор Зарецький. 100"

Водночас для деяких періодів творчості Віктора Зарецького бракувало оригінальних робіт, тож нас підтримали партнери – Vivid Fusion, які створили артпринти музейної якості. Це дало змогу повніше представити всі етапи творчого шляху художника та зберегти цілісність ретроспективи.

Зайшовши до музею, відвідувачі потрапляють в атріум, де їх зустрічають монументальні роботи Віктора Зарецького, створені у співавторстві з Аллою Горською та іншими митцями. Це твори 1965–1970 років – умовний центр життя і творчості митця, його діалог із простором, матеріалом і людьми. Далі шлях веде до залів, де експозиція розгортається у двох крилах – лівому та правому, по три зали в кожному.

Нам вдалося зібрати таку кількість робіт, що вона перевищила можливості залів

У лівому крилі – початок шляху художника. Це студентські академічні роботи, матеріали з творчих експедицій шахтарськими містечками та селами Полісся, а також поступова еволюція його художньої мови – від академізму й соціалістичного реалізму до модернізму. Наступна зала – галерея портретів 1960–1970-х. Тут зібрано образи друзів і родини, а поруч – відеоінсталяція зі спогадами сучасників митця та фрагментом фільму "Портрет" 1990 року, де можна побачити й почути самого Віктора Зарецького. Дальня зала цього крила, яку умовно називаємо "Втрата", відображає внутрішню драму – реакцію художника на вбивство дружини й батька та смерть матері, все це сталося впродовж одного 1970 року.

Праве крило відкриває картина "Серпень" ­1975-го – центральний образ виставки. У цій залі також представлено пейзажі, розміщені за кольоровими переходами, що створюють відчуття руху крізь пори року та стани душі. Далі – дві зали, присвячені періоду неосецесії, де Зарецький поєднує карнавальне й духовне, радість барви та глибину символу, традицію й експеримент. Це простір, де художник приходить до власного впізнаваного стилю – світлого, музичного, сповненого любові й надії.

Центральна картина експозиції – "Серпень" – візуальний і смисловий ключ до розуміння шляху і творчої трансформації митця. Вона також прикрашає обкладинку нової монографії Олесі Авраменко "В. Зарецький". На полотні зображено мить спокою й довіри. На траві серед серпневого сонця лежить пара. Він – задумливий, схилений до неї, торкається руки. Вона – обличчям до неба, прикриває очі від світла. Двоє людей, пов'язаних невидимою ниткою ніжності та присутності. Цей образ – подих життя, повернення до світла після втрат.

Світло й дотик замінюють крик і тінь. Живопис стає філософією виживання

"Серпень" виник після найтяжчого періоду в житті митця. 1970-го він втратив матір, батька та дружину – події, що розкололи його світ і стали межею між розпачем і прозрінням. Після серії інфернальних полотен Зарецький звертається до кольору як форми духовного відродження. Жовтий, помаранчевий, рожевий, зелений та синій звучать як воскресіння. Світло й дотик замінюють крик і тінь. Живопис стає ­філософією виживання. "Серпень" – точка рівноваги, де пам'ять перетворюється на любов, а мистецтво – на спосіб подолання часу.

Робота зі спадщиною Віктора Зарецького – це для нас безперервний процес. Ми прагнемо не лише досліджувати та документувати творчість, а й робити її доступною та зрозумілою для різних аудиторій.

Попереду багато планів. Каталогізуємо твори, готуємо нові публікації, лекції та майстерки, розвиваємо цифрові ресурси фонду. Важливо також продовжити роботу з монументальною спадщиною Зарецького – реставрацію, фіксацію, фотодокументування та популяризацію його мозаїк. Крім того, плануємо далі досліджувати взаємозв'язок між особистими переживаннями митця та розвитком його художньої мови, аби глибше розуміти, як формувався унікальний стиль.

Загалом наша мета – щоб спадщина Віктора Зарецького не залишалася лише в музейних стінах, а живо резонувала в сучасному культурному житті, надихала нові покоління митців і відвідувачів. Це великий виклик, але водночас надзвичайно важлива місія.

Для мене Віктор Зарецький – не лише дідусь, а художник, який говорив мовою, зрозумілою й сьогодні

– Для мене Віктор Зарецький – не лише дідусь, а передусім людина надзвичайної внутрішньої сили та художник, який говорив мовою, зрозумілою й сьогодні, – каже художниця Олена Зарецька, керівниця благодійної організації "Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького", співкураторка виставки "Віктор Зарецький. 100". – Його живопис сповнений енергії любові, пошуку гармонії, прагнення світла – того, що нині особливо відгукується та потрібне людям.

Віктор Зарецький залишив по собі не лише сотні живописних полотен і монументальні твори, а й особливий художній код – уміння бачити красу, берегти духовність і гідність. У цьому його спадщина перегукується із сучасністю: вона вчить нас не втрачати людяності та віри у творчість як акт спротиву й оновлення.

Експозиція в Національному музеї Тараса Шевченка стала центральною подією ювілейного року Віктора Зарецького, але вона не єдина. Рік розпочався виставкою "Між рядків і полотен" у Музеї книги і друкарства України, де зосередили увагу на виданнях про митця та способах, у які вони репрезентують його творчість.

Далі був творчий вечір у "Сенсі на Хрещатику". Під час події презентували документальний фільм "Вишневий вітер" у співпраці з режисеркою Васілісою Безпалько, а театр "Шарж" підготував перформанс. Також ми запустили нову серію сувенірної продукції за мотивами творчості художника та записали спогади жінок, зображених на його портретах.

Протягом року відбулася низка лекцій і майстерок. Улітку реалізували масштабний проєкт відтворення мозаїчного панно "Боривітер" у співпраці з ГО Ukraine WOW, Rozetka та художниками мистецького об'єднання "Затирка". Мозаїка побувала в Лондоні, Львові та Харкові, а до 30 листопада експонується на Центральному залізничному вокзалі Києва в межах виставки Ukraine WOW. Завдяки цій ініціативі також зібрали кошти на реставрацію мозаїки "Вітер" на фасаді ресторану "Вітряк" – єдиної спільної роботи Віктора Зарецького та Алли Горської у співавторстві з Борисом Плаксієм, що міститься у столиці. Мета – виконати реставраційні роботи 2026 року.

Окрім цього, приділяємо увагу "Птаху" в Гельмязові Черкаської області – останній мозаїці Алли Горської та останній спільній роботі із Зарецьким. Завдяки ініціативі Семена Гришина триває процес підготовки документів для включення твору до переліку пам'яток культурної спадщини.

Паралельно з київською виставкою з 11 листопада до 25 грудня у Львівському муніципальному мистецькому центрі триває експозиція ескізів і графіки "Сад Зарецького". Це своєрідна лабораторія митця, яка доповнює столичну ретроспективу, даючи змогу побачити процес формування ідей та підготовки полотен і розвиток художньої мови Зарецького.

Зараз ви читаєте новину «"1970-го художник втратив матір, батька та дружину – події, що стали межею між розпачем і прозрінням"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути