Українська кухня за 100-150 років втратила величезну кількість страв. Путря, кваша, просілне, рябко - все це була відома, часто і святкова, їжа.
Пельменів у супермаркетах більше, ніж вареників. Знайти вареники з бринзою або просто солоним сиром непросто. Мовчу про екзотичніші гомбовці. У багатьох магазинах давно продають піцу - свіжу і заморожену. Але ні книшів, ані вертут, ані плачинд не знайдеш, , - розповідає "Країні" журналіст Ігор Луб'янов
У відділах морепродуктів раки з'явилися лише останнім часом і за шалену ціну. А це важливий складник для багатьох страв української кухні. Дивно, що вони - на відміну від креветок, мідій та інших морепродуктів - так рідко трапляються у крамницях. А у вигляді пресерв їх узагалі немає.
Карасі теж зникли. Дедалі рідше у рибних відділах трапляються бички, лини, в'юни, коропи. А вони мають ритуальне значення для української кухні, зокрема, донедавна запечений короп був головною стравою Святвечора.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Борщ - це не "общєє": як змінилися кулінарні звички українців
А найнеприємнішою ознакою відсутності української кухні в масовій свідомості є те, що в магазинах не продають смальцю. На якому смажить мало не вся Україна. Його треба замовляти в родичів або топити самому.
Виходить замкнуте коло. Виробники не випускають товарів, супермаркети їх не продають, бо ті не мають попиту. А люди готують менше українських страв, бо чимало продуктів важко знайти. Натомість, для приготування і радянських, і західних страв - продуктів достатньо.
Отже ситуація з українською кухнею залишається сумною. Ні шпундра, ні верещака, ні лемішка не повернули собі місце за столом українців. Також не завершилась інтеграція української кухні в одне ціле. Ми знаємо про закарпатський бограч, львівські чанахи, подільську годзю, козацький куліш, одеських смажених бичків або басарабські голубці з квашеної капусти чи винограду. Вони залишились регіональними стравами, внутрішнім світом певних українських земель.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 страв, які зроблять українську кухню популярною за кордоном
Становище поволі змінюється, і в багатьох колах українські страви заживають справжньої популярності. Сподіваймося, що кухню ще можна буде відродити. Вона здатна дивувати. І є невід'ємною, принциповою ознакою нас як українців, - відрізняє нас незгірш мови, віри, історії, війська. Ми вже на цьому шляху. Якщо все вдасться, то як люди відповідатимемо старому влучному прислів'ю: скажи, що ти їси, і я скажу, хто ти. Хіба що Окружний адміністративний суд Києва скасує і Святвечір.
Повний текст читайте в журналі "Країна" за 4 лютого.
3 
1